Медперсонал сильно виснажений, для боротьби з COVID-19 вже залучаємо студентів та інтернів, - заступник міністра Ірина Микичак

З початку весни медики знаходяться на передовій боротьби з підступним коронавірусом COVID-19. Так само, як і звичайні люди, вони заражаються, хворіють... вмирають. І поки українці масово скаржаться на неможливість госпіталізуватися в лікарню, в МОЗ запевняють, що і медичних закладів, і персоналу вистачає. Щоб прояснити ситуацію "Телеграф" звернувся до заступника міністра охорони здоров'я Ірини Микичак. В першій частині інтерв'ю обговорюємо питання забезпечення лікарень, готовності системи до погіршення ситуації, а також проблемну історію з додатковими виплатами медикам за роботу з covid-пацієнтами.

У міністра охорони здоров'я не було декларації з сімейним лікарем

- В якому стані міністр Степанов (розмова відбулась у п'ятницю, 27 листопада - Авт.). Як він переносить ковід?

- Максим Володимирович поки знаходиться на лікарняному. Зараз він почувається набагато краще. Ми, заступники міністра, знаходимось з ним у постійному он-лайн контакті, міністр також бере участь в урядових онлайн-засіданнях, селекторних нарадах. Словом, працює на дистанції. Наразі Максим Степанов готується до виходу на роботу (на момент публікації матеріалу міністр вже повернувся до своїх обов'язків - Авт.).

Фактично міністр мимоволі мав змогу на собі випробувати нашу систему. Максим Степанов пройшов шлях пересічного пацієнта від звернення на кол-центр МОЗ, здачі тесту, обрання сімейного лікаря, здачі рекомендованих аналізів. Одразу по своєму маршруту проводив «розбір польотів» і давав нам доручення. Вийшла досить цікава ситуація, адже чергова лікарка, яка і була обрана його сімейною, спочатку не здогадувалась, що її пацієнт міністр. Згодом, після знайомства, колега цілком відверто поділилась своїм баченням, як це все працює і які є недоліки.

- Тобто на момент захворювання COVID-19 у міністра охорони здоров'я не було декларації з сімейним лікарем?

- Дійсно, не було. Справа в тому, що дружина міністра - професорка, доктор медичних наук. Це така традиція, а інколи проблема медичних сімей. Лікарі лікуються у знайомих лікарів, особливо, коли є свій рідний родинний лікар. У лікарів не раз діагностують занедбані хвороби, бо вони полюбляють самі собі ставити діагнози, відкладають візит до фахівця і самі собі призначають лікування. На жаль, медики одна з найбільш проблемних груп населення і щодо підписання декларацій з сімейними лікарями. Звісно ми б хотіли щоби і топові особи, керівники різних рівнів були би прикладом у цьому питанні. Але у них зазвичай бракує часу.

Коли коронавірус порівнюють з грипом, у мене просто немає слів: лікар-інфекціоніст про пандемію в Україні

До речі, знайомі сімейні лікарі розповідають, що є достатньо велика група людей які дотепер відмовляються укладати декларацію: хтось вважає, що це «чіпування», хтось боїться, що його включать у якісь секретні реєстри, у когось є певні релігійні переконання. Зустрічаються навіть дуже кумедні історії. Але з кожним місяцем все більше наших громадян укладають декларації з сімейними лікарями/терапевтами чи педіатрами.

- Якщо людина захворіла і вона не має декларації з лікарем, то що їй робити?

- Незалежно від наявності декларації, кожному громадянину медики зобов'язані надати допомогу в найближчому територіальному медичному закладі чи в тому, до якого ви звернетеся. Сімейним лікарям зараз додали невелике дофінансування, щоб вони надавали допомогу громадянам без декларацій. Це вимушений захід і не зовсім правильний, тому що при заключенні декларації за пацієнтом в медичний заклад приходять кошти, пацієнт юридично співпрацює з лікарем. Але, якщо людина вперто відмовляється документально оформити свої медичні відносини з державою, то будь ласка - вона мала би йти в касу мед закладу і оплатити роботу медиків. Наша ментальність і певний популізм законотворців не дає до кінця реалізувати цей підхід, який практикується в економічно сильних державах. Тому ми маємо фактично скомпенсувати роботу лікаря з пацієнтом, який не є до нього прикріпленим.

Тестувати все населення - нереально

- Опишіть епідеміологічну ситуацію в країні одним словом?

- Одним словом - ситуація є дуже складна і тривожна. Як практично у цілому світі. Захворюваність висока, темпи поширення стрімкі, пацієнти в стаціонарах важкі із складно прогнозованим перебігом хвороби. Думаю ні одна країна не знає реальних масштабів захворюваності: по-перше, не всі дослідження дають позитивний тест, навіть при наявності всієї симптоматики. По-друге, нереально тестувати все населення, є дуже багато носіїв, безсимптомних та легких форм хвороби.

Для нас надзвичайно важлива ситуація в лікарнях. До прикладу, у 2009 році під час пандемії грипу А (H1N1), так званого «свинячого грипу», у нас не було ні спеціальних тестів, ні ПЛР-діагностики. Зрештою, у березні цього року, на початку пандемії COVID-19 в Україні не було мережі вірусологічних лабораторій. Захворюваність тоді у 2009 році просто зашкалювала. На той момент лише у Львівській області, де я працювала, за два місяці ми мали зареєстрованих 250 тисяч хворих з клінікою «свинячого грипу», що фактично 10% населення регіону. Тоді ми справилися без великої напруги і тривалих карантинних обмежень. Пацієнти пандемії-2009, навіть з пневмоніями, одужували досить швидко, не потребували тривалої кисневої підтримки.

Степанов назвав регіони України, де найбільші проблеми з киснем в лікарнях

За оперативними даними Центру громадського здоров'я МОЗ, ковідом вже перехворіло приблизно 3% населення України. Але зараз зовсім інший перебіг хвороби. Частина пацієнтів (біля 20%) поступають у стаціонари з ускладненнями, лікування тривале, перебіг хвороби складно прогнозований. Пацієнти потребують не тільки особливих умов, посиндромного медикаментозного лікування, але респіраторної підтримки киснем, потребують особливого тривалого догляду. Тому нам важливо, щоб система витримала великий потік звернень і потребу у госпіталізації. Ми також не можемо заблокувати надання медичної допомоги пацієнтам з іншими захворюваннями, зокрема у невідкладних станах, загостреннями хронічних хвороб.

Сказати, що зараз все геть погано буде несправедливо. Сказати, що все чудово і безхмарно буде нечесно. У нас є дуже-дуже багато різнопланових проблемних питань, які вирішуються у різний спосіб. Подолання пандемії – це відповідальність усього суспільства, синергія і порозуміння різних галузей і гілок влади. І МОЗ, і керівники на місцях працюють безперервно щоби втримати ситуацію і подолати вірус з мінімальними втратами. Одні проблеми вирішуємо дуже оперативно, інші потребують часу, ресурсів, міжвідомчої взаємодії, нетрадиційних підходів. Поки що резерви у нас є, однак при зростанні захворюваності зростає госпіталізація, блокуються цілі відділення. Медичний персонал нереально виснажений – дев'ятий місяць колеги знаходяться у стані хронічного стресу та напруги, ризику для здоров'я. Значна частина перехворіла. На превеликий жаль маємо втрати наших лікарів, медсестер, інших працівників медичної галузі.

Кого приймають медустанови України (список)

- За оцінками МОЗ, зараз ми на шляху до піку, чи вже його подолали?

- Не готова переконливо коментувати чи прогнозувати, бо, на відміну багатьох телеекспертів, я не епідеміолог, не відслідковую прискіпливо тренди та тенденції. Тим паче, зараз хіба лінивий не малює математичні моделі, не аналізує статистику і графіки. Навіть від офіційних міжнародних організацій та інституцій впродовж пандемії надходить суперечлива інформація щодо епідпрогнозів, скільки хвиль вже було чи ще буде. Наразі є один зрозумілий усім факт - захворюваність зростає. Було певне зростання навесні, тоді його вдалось спинити жорсткими карантинними заходами. На щастя, ми навіть близько не досягнули тих піків і трагедій, що були в Європі. Зараз йде прогресивне зростання, яке накладається на зростання сезонної захворюваності респіраторними інфекціями.

За фактом кожного захворювання чи смерті медика від COVID-19 проводиться розслідування

- Яка захворюваність та смертність серед медичного персоналу?

- Станом на 27 листопада - є 35 707 медиків, яким діагностовано COVID. Ми втратили 327 медиків. Правда не у всіх наших колег захворювання пов'язане з професійною діяльністю. У зв'язку з захворюванням або смертю проводиться розслідування щодо встановлення факту професійного захворювання. Були внесені зміни в постанову Уряду, згідно якої коронавірусна хвороба тепер також є нещасним випадком, який має професійний характер. Але для підтвердження проводиться розслідування. На мою думку, ця процедура надто бюрократизована. Прикро, але навіть є випадки, коли Фонд соціального страхування, який власне проводить усі виплати, пов'язані з втратою працездатності або смертю медиків, подає в суд, щоби скасувати визнання комісією професійної захворюваності.

- Медичного персоналу ще вистачає?

- Згідно аналізу міжнародних експертів, проведеного у попередні роки, в Україні надто багато лікарень та медичних працівників. Нам рекомендували оптимізувати мережу лікарень. Але сьогодні ця госпітальна база в містах і районах рятує ситуацію. Так, ми дійсно маємо достатньо лікарняних приміщень, будинків, палат. Але ж значна частина цих лікарень ніколи не відповідала вимогам інфекційного контролю, в них немає правильно організованих приймальних відділень, вони не забезпечені сучасним медичним діагностичним і лабораторним обладнанням, достатньою кількістю санвузлів і гарячою водою, резервним енергозабезпеченням і ліфтами. І це хронічні хвороби української медичної галузі. Нових сучасних лікарень за роки незалежності в Україні збудовано дуже-дуже мало.

Медичного персоналу теж за цифрами достатньо багато. Проте, цей персонал він не зовсім пропорційно розподілений. Та кількість сімейних лікарів, яка фактично без напруги працювала до пандемії, зараз має дуже велике навантаження. В лікарнях відчутний брак лікарів-анестезіологів, інфекціоністів, пульмонологів, рентгенологів. Особливо велика проблема - медичні сестри та допоміжний персонал. Лабораторним центрам гостро необхідні епідеміологи, лікарі-лаборанти. Водночас є достатньо багато лікарів інших спеціальностей, наприклад, хірургів, акушер-гінекологів і так далі. Певних спеціальностей, наприклад стоматологів, у нас є навіть в надлишку. В Китаї, до речі, лікарі- стоматологи були задіяні у проведенні візитів по домівках і відслідковуванні ланцюгів зараження. Ми з розуміємо, що наші стоматологи від такої роботи відмовляться.

Локдаун може врятувати Україну, але за однієї умови, - Сергій Фурса

У такій напруженій ситуації, яку ми маємо і прогнозуємо станом на сьогодні медичну допомогу пацієнтам надають ті, хто її і повинен надавати зазвичай за профілем, а також у команди медпрацівників у ковід-лікарнях в областях з більшою захворюваністю приєднуються лікарі інших спеціальностей. Вони проходять відповідні навчання і переймають досвід колег. Була проведена ревізія лікарів, які працюють науково-педагогічними працівниками в університетах. В багатьох областях вони вже теж підключились до лікування пацієнтів. Таким шляхом мобілізації медичного персоналу ми будемо рухатися і далі.

- Інтерни вже залучаються?

- Так, зараз до лікування ковідних пацієнтів вже залучаються інтерни, вони працюють під керівництвом лікуючого лікаря. Єдине - інтерни ще не можуть призначати лікування. До роботи в лабораторних центрах ми залучаємо студентів. Ми були б раді залучати більше людей до подібної роботи, оскільки основні затримки в роботі лабораторій є в обробці даних, внесенні їх в бази і т.д. Чисто технічна робота, яку може виконувати будь-хто, хто вміє користуватись комп'ютером. Колеги з інших країн розповідають, що вони дуже активно залучали студентів, а також інших громадян, які працюють в якості технічного або молодшого медичного персоналу. Знаєте лікарня-це не тільки лікарі і техніка. Це і прибрати, і нагодувати хворого, принести передачу від рідних, перевернути пацієнта або розтерти спину, переодягнути чи завезти на обстеження. Загалом, персонал працює самовіддано, з дуже великим навантаженням, психологічно і фізично виснажений. Медики дуже потребують і фінансування, і доброго слова, і гарячої кави в перерві. 

Замість виплат медикам головний лікар поклав гроші з ковід-пакетів на депозит

- Чи отримують медики обіцяні доплати в розмірі 300% ставки за роботу з ковідними пацієнтами? 

- Ситуація наступна: до березня 2020 лікарні фінансувались із коштів цільової державної субвенції (дотацій місцевим бюджетам з держбюджету - Авт.). Як було попередні там 30 років. Міністерство віддавало гроші в область (приблизно 1500 гривень на одного мешканця на рік) і на місцях ці кошти розподілялись між лікарнями. З 1 квітня 2020 на виконання Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» почала працювати програма медичних гарантій, згідно якої лікарні підписали договори з Національною службою здоров'я України (НСЗУ) про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій щодо  надання медичних послуг. Це означає, що тепер НСЗУ від імені держави закуповує медичні послуги у закладів охорони здоров'я і оплачує їх за договором по певних пакетах медичних послуг і встановлюються єдині умови надання таких послуг. 

У Полтаві хворі на коронавірус дихають киснем по черзі, пацієнтів доводиться сортувати - головний лікар

На початку пандемії було введено оплату за пакетом стаціонарної допомоги пацієнтам з коронавірусом. За цим 31-м пакетом НСЗУ не оплачуються видатки на кожного конкретного пацієнта, а фінансується команда у складі медиків різного профілю. Таки чином, кошти від НСЗУ надходять просто у лікарню (точніше комунальне некомерційне підприємство), а вже в лікарні їх розподіляють на медикаменти, оплату кисню, лабораторні реактиви, продукти харчування, а також на оплату праці членів команди. Склад команди формує адміністрація медичного закладу. Однією з вимог договору є «здійснення додаткових доплат (винагород) співробітниками закладу охорони здоров`я, які безпосередньо задіяні до лікування пацієнтів з корона вірусною хворобою (COVID19) у розмірі до 300 відсотків заробітної плати (посадового окладу (з підвищеннями) з обов'язковим урахуванням обов'язкових доплат, надбавок) відповідно до законодавства». 

Аналізуючи, ми бачимо, що ситуація з доплатами в областях дуже різна. Міністр і заступники безперервно їздимо в області і спілкуємося з колегами-медиками у лікарнях. Звісно нам надсилають копії платіжок з нарахованою зарплатою. Є дуже різна ситуація у лікарнях. З тих документів, що я особисто бачила з Львівської, Вінницької, Хмельницької, Одеської, Київської, Донецької областей, нарахована зарплата лікарям за жовтень у ковід-лікарнях має розмах від 15 до 45 тисяч гривень, у медичних сестер від 10 до 28 тисяч гривень.

Але ж непоодинокі випадки, коли медики на місцях скаржаться, що не отримують доплати в обіцяному розмірі. При розборі виявляємо, як керівники деяких мед закладів на власний розсуд розподіляють достатньо великий фінансовий ресурс, що передбачений на ковід-пакет. Хтось ремонтує відділення, хтось кладе ніби "зайві" гроші на депозит, хтось за гроші ковідного пакету закупив транспорт для "екстренки", хтось же включав в команду десятки людей, навіть тих, хто ніякого відношення до лікування не має. І на виході заклад не має коштів на медикаменти, а також не виплачує передбачені урядом доплати медикам в розмірі 300%, бо НСЗУ в договорі написало до 300%, а не обов’язково 300%.

- Якщо медперсонал вважає, що їм не доплатили, до кого звертатись?

- Зазвичай, вони йдуть в Facebook або до депутатів, громадських активістів і нарікають на владу. А влада вона поруч: у лікарні, в громаді, в обласній раді. 

"На підлозі спали дві медсестрички": в мережі розповіли, в яких умовах лікують українців від коронавірусу

У кожному мед закладів є колективний договір, який визначає порядок урегулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, а також узгодження інтересів працівників, власників та уповноважених ними органів. Відповідно медики мають звертатися у випадку порушення їх законних прав до місцевих рад, обласних адміністрацій, до профспілкових організацій, а також до МОЗ. Наш кол-центр МОЗ 0-800-602-019 оперативно опрацьовує усі звернення. До речі, у листопаді до кол-центру звернулось біля 59 тисяч громадян.

Зрештою свої права можна відстоювати і в судовому порядку.

- А які важелі має МОЗ?

- МОЗ – це орган центральної влади, який формує політику медичної галузі, правила гри, стандарти діяльності. Зараз, у час коли мед заклади автономізовані, а в державі завершуються процеси децентралізації влади, саме у місцевої влади є дуже великі повноваження. У кожного мед закладу є власник – орган місцевого самоврядування, який має моніторити ситуацію в колективах і притягати до дисциплінарної відповідальності керівників за недотримання законодавства, порушення вимог контракту. Адже на даний час усі головні лікарі на контракті з місцевими радами. Тому місцева влада має включити і функцію відповідальності за свої заклади і колективи.

На жаль, в Україні втрачена юридична вертикаль управління медичною сферою. МОЗ не може притягнути до відповідальності жодного головного лікаря, бо його на контракт наймає власник медичного закладу - обласна або міська рада. І він підзвітний лише власникам. Навіть можливості перевірки дотримання ліцензійних умов дуже зарегульовані. Департамент охорони здоров'я є структурним підрозділом ОДА і не підпорядкований МОЗ. Лікарні теж не підпорядковуються МОЗ, а лише органам місцевого самоврядування, тобто районним, міським, обласним радам. Якщо головний лікар відповідальний, цінує свій колектив, то разом з профспілкою сідає і вирішує, як раціонально розподілити фінансовий ресурс, забезпечити своїм працівникам виплати 300%.

Продовження інтерв'ю читайте тут.

Автор: Ярослав Жарєнов