Вверх
Мобильная версия

Симоненко прокомментировал Закон оппозиционеров

Симоненко прокомментировал Закон оппозиционеров
13:17 Ср, 8 Январь 2014 Телеграф

Оппозиционные депутаты знают, что, по их Закону о так называемой "амнистии", невозможно никого освободить.

Так глава Коммунистической партии Петр Симоненко прокомментировал "УНН" требование оппозиционеров освободить всех активистов, которые применяли специальные средства для провоцирования Беркута 1 декабря возле Администрации Президента Украины. Кроме того, парламентарий добавил, что оппозиционный Закон об амнистии в таком виде не может быть применен на практике ни правоохранительными органами, ни судом, ведь Уголовно-процессуальный Кодекс в Украине имеет высшую силу - все законы должны соответствовать и не противоречить действующему законодательству.

"Дело в том, что, если внимательно пересмотреть этот Закон, те, кто его готовили (оппозиционеры, - ред.) и вносили на рассмотрение, - они и не собирались никого освобождать. Потому что Закон написан таким образом, что непонятно, где, кто и за какие преступления освобождается. Закон об амнистии должен предусматривать определенные статьи Закона, которые четко указывают, кто и в связи подпадает подпадает под амнистию.

Он должен соответствовать Уголовно-процессуальному Кодексу Украины, и не противоречить другим действующим законодательным актам. А то, что было написано, написано для того, чтобы заявить об этом на мероприятиях, которые они проводили, а не для решения вопроса. Там написано, чтобы освободить непонятно кого, и в каких условиях это будет делаться. Поэтому эти 4 статьи написаны левой рукой через правое ухо. И ни милиция, ни суды не могут его использовать, ведь нет четко прописанного механизма его реализации", - пояснил лидер КПУ.

Также нардеп добавил, что сейчас оппозиционеры используют свой Закон для возбуждения агрессии и провоцирования людей. Кроме того, пытаются давить на правоохранительные органы и суды для принятия незаконных решений.

"Их Закон, как и многое другое, происходит не в контексте решения проблем, а в контексте эмоций. Вот они и сегодня ищут поводы. Зная о том, что, по закону, который они подготовили, невозможно никого освободить, они это используют для эмоционального возбуждения участников - чтобы использовать людей для прикрытия совсем других целей и задач. Для меня здесь ничего удивительного нет. Своими так называемыми пикетами они давят на правоохранительные органы и суды, чтобы те принимали незаконные решения", - добавил П. Симоненко.

[news id="999202"]

Новости в одном приложении: "Телеграф (Android, iOS)" - читать удобнее!
загрузка...
Добавить комментарий

*

Перед написанием комментария ознакомьтесь с правилами.
5 Комментариев
  • лео 08.01.2014 14:07

    Сам закон об амнистии принимался промпезно, показательно оппозицией, видно было что как бравада, как показуха, мол "мы своих отмазали"! Только в таких законах об амнистии должны были прежде всего, если бы оппозиционеры действительно хотели бы чтоб закон действовал соблюденены ВСЕ ЗАКОНОДАТЕЛЬНЫЕ НОРМЫ, как в предыдущих ранее издаваемых законах об амнистии (ведь не первый же раз издавали законы об амнистии, должны были знать это заранее). А тут накосячили крупно, а может умышленно, чтоб показать что закон вот издали, как обещали. А что издали заранее НЕПРИГОДНЫЙ для практического применения закон за это оппозиция ни гу-гу, молчит или стрелки переводит, что не они а кто-то закон не применяет. В законах об амнистии должно быть точно, конкретно указано, кто является субъектом амнистии (возраст, какие именно лица, какие именно статьи УК постатейно и по частям расписаны все статьи УК по которым освобождаются от уголовной ответственности и основания амнистии, почему такая амнистия именно к этим лицам применена). А этого в законе нет.

    Нравится 2165 Не нравится 2
  • Старик 08.01.2014 13:42

    Практика жизни в Украине показывает, что списку так называемых политиков украинской оппозиции нельзя доверить управление даже самой отсталой территории с первобытными племенами! В Украине их используют для планомерного уничтожения последних остатков культурны и цивилизации, а также для окончательного низведения населения до уровня одичавших дегенератов. С другой стороны развал судебной системы, к чему в свое время приложил руку и оранжевый режим и отстаивание в первую очередь действующей властью клановых интересов дают простор для международной поддержки этой оппозиции, которой настоящее место в железной клетке зоопарка.

    Нравится 2165 Не нравится 5
  • Віктор Борківський (граф Дунін-Борковський) 08.01.2014 13:36

    Генеральному прокурору України
    В. Пшонці

    Борківського Віктора Вікторовича,

    «Щодо порушення кримінальної справу проти
    осіб, які сфальшували «установчі документи КПУ
    як громадської організації та документ про удавану
    їхню реєстрації Мінюстом УРСР 22.07.1991 року
    під № 107» та надання цих фальшивок у КСУ та
    проти суддів КСУ за винесення завідомо незаконного
    Рішення КСУ № 20-рп/2001 від 27.12.2001 року»

    Заява

    Під час виборчої кампанії П. Симоненко, та інші члени його партії з комуністичними ідеалами, видавали себе за правонаступника КПУ як складової КПРС і приписували собі усі заслуги КПРС з обіцянкою повернути усе на старі місця. Для цієї завідомо незаконної реклами своєї партії, П. Симоненко зробив відповідне посилання у статуті КПУ про те, що ця партія є правонаступницею КПУ-КПРС, яку було заборонено у серпні 1991 року в наслідок ГКЧП, і яку, начебто, було поновлено Рішенням КСУ № 20-рп/2001 від 27 грудня 2001 року шляхом визнання незаконними Постанови Президії ВР УССР про заборону діяльності КПУ.
    Вивчивши рішення КСУ, мною було встановлено, що насправді ж Рішення КСУ № 20-рп за 2001 рік стосується не Постанов ВР забороненої КПУ-КПРС та її поновлення, а щодо визнання Постанов ВР про призупинення та послідуючу заборону її діяльності не існуючої у природі КПУ під № 107 як самостійної громадської організації.

    Рішення КСУ було винесене у справі за конституційним поданням 139 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) указів Президії Верховної Ради України "Про тимчасове припинення діяльності Компартії України" і "Про заборону діяльності Компартії України", справа про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року).

    м. Київ
    27 грудня 2001 року
    N 20-рп/2001 Справа N 1-2/2001

    Комуністична партія України як громадське об'єднання була зареєстрована Міністерством юстиції Української РСР 22 липня 1991 року. Діяльність цього об'єднання поширювалась на територію Української РСР (Свідоцтво про реєстрацію статуту громадського об'єднання N 107 від 22 липня 1991 року).

    Реєстрація цього громадського об'єднання було проведено як новоствореної політичної партії на підставі Постанови Президії Верховної Ради УРСР "Про порядок реєстрації громадських об'єднань" від 29 вересня 1990 року N 281-XII та в порядку, встановленому Тимчасовими правилами розгляду заяв про реєстрацію статутів громадських об'єднань, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР від 21 грудня 1990 року N 385.
    У зв’язку із закінченням Генеральною прокуратурою України розслідування можливої причетності керівництва Компартії України до подій 19 - 21 серпня 1991 року Президія Верховної Ради України зазначила, що "не встановлено кримінальних звинувачень керівництва Компартії України у підтримці своїми діями державного перевороту 19 - 21 серпня 1991 року і сприянні тим самим його здійсненню на території України" (Постанова Президії Верховної Ради України від 14 травня 1993 року).
    Враховуючи наведене, Конституційний Суд України вважає, що Компартія України мала статус самостійної політичної організації України і її програмні цілі та дії в період з 19 по 21 серпня 1991 року (що стали підставою для тимчасового припинення та заборони її діяльності) не суперечили визначеним на конституційному рівні умовам утворення і діяльності політичних партій та громадських організацій (частина перша статті 37 Конституції України).

    У зв'язку з цим Конституційний Суд України вважає, що Комуністична партія України, яка була зареєстрована 22 липня 1991 року саме як об'єднання громадян, не є правонаступником КПРС і Компартії України у складі КПРС.

    МЮУ - Борківському В.В. 19.07.04 № 32-Б-579 "Щодо заборони діяльності в Україні Комуністичної партії". У МЮУ розглянуто Вашого листа від 17.04.2004 року щодо заборони діяльності в Україні Комуністичної партії і повідомляється наступне.
    Комуністична партія України була СТВОРЕНА на з’їзді Компартії 19 червня 1993 року і зареєстрована у МЮУ 5 жовтня 1993 року (свідоцтво № 505).
    Указ Президії ВРУ "Про заборону діяльності КПУ" від 30 серпня 1991 року визнано таким, що не відповідає КУ (є неконституційним) згідно з рішенням КСУ від 27 грудня 2001 року, № 20-рп/2001.
    Заступник Міністра М.М. Шупеня

    Цей лист став підставою для мого звернення до КСУ з проханням надати мені ксерокопії документів КПУ під № 107, яку, начебто, заборонила Президія ВРУ, і яку реанімував КСУ як незаконно заборонену.
    Секретаріат КСУ - Борківському В.В. № 4-14-18/926. На Вашу заяву з проханням надати копії реєстраційного свідоцтва № 107 від 22 липня 1991 року щодо реєстрації громадського обєднання "Комуністична партія України", статуту та інших документів, які мали доданими до заяви про реєстрацію партії повідомляємо про неможливість її задоволення. Згідно Розпорядження голови КСУ від 30.08.2011 року № 57/2011 "Про надання інформації, створеної у КСУ, статусу службової та порядок роботи з матеріальними носіями такої інформації".
    Керівник Секретаріату В.Є. Дубровський.

    Я прохав надати мені документи КПУ, які були створеними не у КСУ, а лише наданими у справу для відкриття провадження та винесення бажаного рішення, а мені відмовляють надати копії цих компартійних документів як документів створених у КСУ. А може саме там вони (посадові особи КСУ) і створили ці фальшивки для винесення КСУ завідомо незаконного рішення з реанімації КПУ-КПРС під виглядом реанімації неіснуючої у юридичній природі КПУ під № 107?

    З аналогічною заявою я звернувся і до ВРУ. У відповіді говориться: Керівник апарату ВРУ Борківському В.В. № 07/9-372 від 18.06.2012. За дорученням Голови ВРУ в Апараті розглянуто Ваш лист щодо надання копій Свідоцтва про реєстрацію статуту громадського обєднання № 107 від 22 липня 1991 року, а також стосовно інформації про те, яку саме громадську організацію було заборонено Указами ПВРУ, від 26.08.1991 р, та 30.08.1991р "Про заборону діяльності Компартії України", з приводу чого повідомляємо таке.
    Відповідно до пункту 7 мотивувальної частини рішення КСУ № 20-рп/2001 від 27 грудня 2001 року, на яке Ви посилаєтеся у своєму листі, Комуністична партія України як громадське обєднання було зареєстроване МЮУ 22 липня 1991 року за № 107. Отже, в Апараті ВРУ зазначеного документа апріорі бути не може.
    В. Зайчук

    І на самкінець: Державна реєстраційна служба України "Укрдержреєстр" - Борківському В.В. 11.07.2012 року № Б-403-8. "Щодо надання документів". Державна реєстраційна служба України розглянула Ваше звернення від 05.06.2012 року щодо надання копій реєстраційного свідоцтва № 107 від 22.07.1991 та статуту громадського обєднання "Комуністична партія України, що надійшло з МЮУ листом від 07.06.2012 № Б-13910/16.3-12 та повідомляє.
    Відповідно до матеріалів реєстраційних справ політичних партій, в Укрдержреєстрі відсутні відомості про реєстрацію Комуністичної партії України, свідоцтво № 107 від 22.07.1991.
    Згідно з наявними реєстраційними справами, в Укрдержреєстрі є реєстраційна справа Комуністичної партії України, свідоцтво № 505 від 05.01.1993.
    Заступник Голови А. Кухаренко

    Враховуючи наведене та додані копії документів, прошу порушити кримінальну справу за виготовлення фальшивих документів щодо «створення та реєстрації 22.07.1991 року КПУ як громадської організації» та за винесення завідомо незаконного рішення КСУ № 20-рп/2001 від 27.12.2001 року з метою реанімувати, відновити законно заборонену Президією ВР УРСР КП УРСР як республіканську парторганізацію КПРС, яку заборонено за місцем її створення – в РФ, що визнано законною забороною за Рішенням КС РФ № 9-п от.30.11.1992 року.
    Не зайвим буде сказати, що у названому Рішенні вказано, що КП УРСР, як республіканська організація КПРС, була заборонена в Україні Постановою Президії ВР України від 30 серпня 1991 року. Це прямий доказ фальсифікації Рішення КСУ про те, що Постановою ПВР України від 30.08.1991 року була заборонена неіснуюча КПУ під № 107 від 22.07.1991 року.
    Другим і безапеляційним доказом фальшивості Рішення КСУ стосовно неконституційності Постанови ПВР УРСР стосовно заборони КП УРСР – Програма КПУ нового пошиву за старими лекалами, у якій сказано, що «После объедененного (май 2002 года) Компартия Украины действует на законних основаних не только как наследница идей и традицій Компартии, образованой в июле 1918 года и зарегистрированной Министерством юстиции Украины в июне 1991 года, но и как ее правоприемница» - мовою оригіналу.
    Як бачимо, програмою КПУ, затвердженою на з’їзді КПУ, доведено, що ніякої КПУ у 1991 році ніхто не створював, а, начебто, МЮ УРСР у липні 1991 року провело заднім державну реєстрацію КПУ, яку було створено більшовиками РРСФР у складі своєї компартії. Цією ж Програмою доведено, що КСУ виніс завідомо незаконне Рішення, яким не тільки незаконно реанімовна КП УРСР як складова частина КПРС, чим юридично реанімовано КПРС у цілому, а й визнав законним факт створення КП УРСР у 1918 році у складі РСДРП(б) Російської Республіки, що потягло за собою окупацію України російськими військами, репресії, голодомор тощо.
    Як бачимо, програмою КПУ, затвердженою на з’їзді КПУ, доведено, що ніякої КПУ у 1991 році ніхто не створював, а, начебто, МЮ УРСР у липні 1991 року провело заднім державну реєстрацію КПУ, яку було створено більшовиками РРСФР у складі своєї компартії. Цією ж Програмою доведено, що КСУ виніс завідомо незаконне Рішення, яким не тільки незаконно реанімовна КП УРСР як складова частина КПРС, чим юридично реанімовано КПРС у цілому, а й визнав законним факт створення КП УРСР у 1918 році у складі РСДРП(б) Російської Республіки, що потягло за собою окупацію України російськими військами, репресії, голодомор тощо.

    Третім, також безспірним, доказом фальсифікації Рішення КСУ за сфальшованими документами є:
    Постанова КС РФ від 30.11.1992 № 9-П « По справі … про перевірку конституційності КПРС». У ч. ІІІ Постанови чітко вказано: «В країні протягом довгого часу панував режим необмеженої, опираючись на насильство, влади вузької групи комуністичних функціонерів, об’єднаних у політбюро ЦК КПРС на чолі з генеральним секретарем ЦК КПРС.
    Наявні у справі матеріали свідчать про те, що керівні органи та вищі посадові особи КПРС діяли в переважній більшості випадків таємно від рядових членів КПРС, а нерідко – і відповідальних функціонерів партії. На нижчестоящих рівнях управління, аж до району, реальна влада належала першим секретарям відповідних партійних комітетів (в УВС був партком з правами райкому і йому належала реальна влада в УВС). Лише на рівні первинних осередків КПРС мала ознаки громадського обєднання, хоча виробничий принцип формування цих організацій ставив членів КПРС в залежність від їхнього керівництва, тісно пов’язаного з адміністрацією (парт номенклатурою КПРС).
    Матеріали справи, у тому числі і покази свідків, підтверджують, що керівні структури КПРС були ініціаторами, а структури на місцях – частіше всього провідниками політики репресій по відношенню до мільйонів радянських людей, у тому числі і по відношенню депортованих народів. Так тривало десятиріччями».
    «Призначення вищих посадових осіб, у тому числі і присвоєння генеральських звань підлягало здійснюватися винятково за згодою ЦК КПРС Практично до кінця своєї діяльності КПРС зберігало номенклатуру. Керівні структури КПРС привласнили державно-владні повноваження і активно їх реалізовували».
    Але, «У зв’язку із подіями 19-21 серпня 1991 року генеральний секретар ЦК КПРС М.С. Горбачов 25 серпня 1991 року закликав ЦК КПРС «прийняти тяжке, але чесне рішення про саморозпуск».
    Це було початком розпаду КПРС як загальносоюзної політичної організації. Згодом були прийняті рішення щодо призупинення діяльності комуністичної партії України з подальшою забороною її діяльності (30 серпня 1991 року.
    Таким чином до листопада 1991 року у наслідок розпуску, призупинення та заборони комуністичні партії республік припинили своє існування».

    Як бачимо, Конституційний Суд РФ своєю Постановою встановив, що Указом ПВР України 30.08.1991 року була заборонена діяльність комуністичної партії УРСР у складі КПРС, яка, у зв’язку із забороною діяльності, припинила своє існування. І ні про яку КПУ під № 107 і мови йти не може.

    Прошу вважати це моєю помстою Комуністичній партії СРСР (більшовикам) за пограбування мого роду у 1917 році та за замовлене вбивство мого дідуся, спадкового титулованого дворянина РІ Миколи Аристарховича Борковського, у 1937 році, за муки мого батька як сина «ворога народу» і моє особисте життя, зламане за рішенням КПРС.
    Я пообіцяв членам Парткомісії ЦК КПРС, на засіданні Парткомісії у 1987 році на Старій площі у Москві, що знищу Радянський Союз та викину Комуністичну партію на смітник історії.
    Я це зробив у 1991 році, знявши червоний прапор з будівлі ЦК КП УРСР, а зараз довожу свою обіцянку до кінця. Комуністична ідея, це право людей, а сама КП УРСР як складова КПРС – має догнивати на смітнику історії, оскільки майже десяток мільйонів комуністів у складі КПРС визнали цілком законне її пристанище саме там. Тому реанімація предмету смітника історії – є незаконною дією суддів КСУ та осіб, які сфальшували для цього вказані вище документи.
    Навіть усі ці фальсифікатори, як нео-комуністи старого пошиття – не покінчили з собою у знак знищення КПРС чи не вийшли на її захист, позичивши вила у Олега Ляшка.

    Додаток: на 17 арк.

    В. Борківський
    29.10.2012

    Нравится 2165 Не нравится 5
    • реалист 08.01.2014 16:33

      Цю заяву я вже не вперше читаю. Нащо вона тут в коментарях??? Відправте її за призначенням адресату, якому адресована та чекайте відповідь. Нащо ви її в усіх коментарях публікуєте? З якою метою?

      Нравится 2165 Не нравится 0
  • Віктор Борківський (граф Дунін-Борковський) 08.01.2014 13:35

    Оставить комментарий.. Генеральному прокурору України
    В. Пшонці

    Борківського Віктора Вікторовича,

    «Щодо порушення кримінальної справу проти
    осіб, які сфальшували «установчі документи КПУ
    як громадської організації та документ про удавану
    їхню реєстрації Мінюстом УРСР 22.07.1991 року
    під № 107» та надання цих фальшивок у КСУ та
    проти суддів КСУ за винесення завідомо незаконного
    Рішення КСУ № 20-рп/2001 від 27.12.2001 року»

    Заява

    Під час виборчої кампанії П. Симоненко, та інші члени його партії з комуністичними ідеалами, видавали себе за правонаступника КПУ як складової КПРС і приписували собі усі заслуги КПРС з обіцянкою повернути усе на старі місця. Для цієї завідомо незаконної реклами своєї партії, П. Симоненко зробив відповідне посилання у статуті КПУ про те, що ця партія є правонаступницею КПУ-КПРС, яку було заборонено у серпні 1991 року в наслідок ГКЧП, і яку, начебто, було поновлено Рішенням КСУ № 20-рп/2001 від 27 грудня 2001 року шляхом визнання незаконними Постанови Президії ВР УССР про заборону діяльності КПУ.
    Вивчивши рішення КСУ, мною було встановлено, що насправді ж Рішення КСУ № 20-рп за 2001 рік стосується не Постанов ВР забороненої КПУ-КПРС та її поновлення, а щодо визнання Постанов ВР про призупинення та послідуючу заборону її діяльності не існуючої у природі КПУ під № 107 як самостійної громадської організації.

    Рішення КСУ було винесене у справі за конституційним поданням 139 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) указів Президії Верховної Ради України "Про тимчасове припинення діяльності Компартії України" і "Про заборону діяльності Компартії України", справа про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року).

    м. Київ
    27 грудня 2001 року
    N 20-рп/2001 Справа N 1-2/2001

    Комуністична партія України як громадське об'єднання була зареєстрована Міністерством юстиції Української РСР 22 липня 1991 року. Діяльність цього об'єднання поширювалась на територію Української РСР (Свідоцтво про реєстрацію статуту громадського об'єднання N 107 від 22 липня 1991 року).

    Реєстрація цього громадського об'єднання було проведено як новоствореної політичної партії на підставі Постанови Президії Верховної Ради УРСР "Про порядок реєстрації громадських об'єднань" від 29 вересня 1990 року N 281-XII та в порядку, встановленому Тимчасовими правилами розгляду заяв про реєстрацію статутів громадських об'єднань, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР від 21 грудня 1990 року N 385.
    У зв’язку із закінченням Генеральною прокуратурою України розслідування можливої причетності керівництва Компартії України до подій 19 - 21 серпня 1991 року Президія Верховної Ради України зазначила, що "не встановлено кримінальних звинувачень керівництва Компартії України у підтримці своїми діями державного перевороту 19 - 21 серпня 1991 року і сприянні тим самим його здійсненню на території України" (Постанова Президії Верховної Ради України від 14 травня 1993 року).
    Враховуючи наведене, Конституційний Суд України вважає, що Компартія України мала статус самостійної політичної організації України і її програмні цілі та дії в період з 19 по 21 серпня 1991 року (що стали підставою для тимчасового припинення та заборони її діяльності) не суперечили визначеним на конституційному рівні умовам утворення і діяльності політичних партій та громадських організацій (частина перша статті 37 Конституції України).

    У зв'язку з цим Конституційний Суд України вважає, що Комуністична партія України, яка була зареєстрована 22 липня 1991 року саме як об'єднання громадян, не є правонаступником КПРС і Компартії України у складі КПРС.

    МЮУ - Борківському В.В. 19.07.04 № 32-Б-579 "Щодо заборони діяльності в Україні Комуністичної партії". У МЮУ розглянуто Вашого листа від 17.04.2004 року щодо заборони діяльності в Україні Комуністичної партії і повідомляється наступне.
    Комуністична партія України була СТВОРЕНА на з’їзді Компартії 19 червня 1993 року і зареєстрована у МЮУ 5 жовтня 1993 року (свідоцтво № 505).
    Указ Президії ВРУ "Про заборону діяльності КПУ" від 30 серпня 1991 року визнано таким, що не відповідає КУ (є неконституційним) згідно з рішенням КСУ від 27 грудня 2001 року, № 20-рп/2001.
    Заступник Міністра М.М. Шупеня

    Цей лист став підставою для мого звернення до КСУ з проханням надати мені ксерокопії документів КПУ під № 107, яку, начебто, заборонила Президія ВРУ, і яку реанімував КСУ як незаконно заборонену.
    Секретаріат КСУ - Борківському В.В. № 4-14-18/926. На Вашу заяву з проханням надати копії реєстраційного свідоцтва № 107 від 22 липня 1991 року щодо реєстрації громадського обєднання "Комуністична партія України", статуту та інших документів, які мали доданими до заяви про реєстрацію партії повідомляємо про неможливість її задоволення. Згідно Розпорядження голови КСУ від 30.08.2011 року № 57/2011 "Про надання інформації, створеної у КСУ, статусу службової та порядок роботи з матеріальними носіями такої інформації".
    Керівник Секретаріату В.Є. Дубровський.

    Я прохав надати мені документи КПУ, які були створеними не у КСУ, а лише наданими у справу для відкриття провадження та винесення бажаного рішення, а мені відмовляють надати копії цих компартійних документів як документів створених у КСУ. А може саме там вони (посадові особи КСУ) і створили ці фальшивки для винесення КСУ завідомо незаконного рішення з реанімації КПУ-КПРС під виглядом реанімації неіснуючої у юридичній природі КПУ під № 107?

    З аналогічною заявою я звернувся і до ВРУ. У відповіді говориться: Керівник апарату ВРУ Борківському В.В. № 07/9-372 від 18.06.2012. За дорученням Голови ВРУ в Апараті розглянуто Ваш лист щодо надання копій Свідоцтва про реєстрацію статуту громадського обєднання № 107 від 22 липня 1991 року, а також стосовно інформації про те, яку саме громадську організацію було заборонено Указами ПВРУ, від 26.08.1991 р, та 30.08.1991р "Про заборону діяльності Компартії України", з приводу чого повідомляємо таке.
    Відповідно до пункту 7 мотивувальної частини рішення КСУ № 20-рп/2001 від 27 грудня 2001 року, на яке Ви посилаєтеся у своєму листі, Комуністична партія України як громадське обєднання було зареєстроване МЮУ 22 липня 1991 року за № 107. Отже, в Апараті ВРУ зазначеного документа апріорі бути не може.
    В. Зайчук

    І на самкінець: Державна реєстраційна служба України "Укрдержреєстр" - Борківському В.В. 11.07.2012 року № Б-403-8. "Щодо надання документів". Державна реєстраційна служба України розглянула Ваше звернення від 05.06.2012 року щодо надання копій реєстраційного свідоцтва № 107 від 22.07.1991 та статуту громадського обєднання "Комуністична партія України, що надійшло з МЮУ листом від 07.06.2012 № Б-13910/16.3-12 та повідомляє.
    Відповідно до матеріалів реєстраційних справ політичних партій, в Укрдержреєстрі відсутні відомості про реєстрацію Комуністичної партії України, свідоцтво № 107 від 22.07.1991.
    Згідно з наявними реєстраційними справами, в Укрдержреєстрі є реєстраційна справа Комуністичної партії України, свідоцтво № 505 від 05.01.1993.
    Заступник Голови А. Кухаренко

    Враховуючи наведене та додані копії документів, прошу порушити кримінальну справу за виготовлення фальшивих документів щодо «створення та реєстрації 22.07.1991 року КПУ як громадської організації» та за винесення завідомо незаконного рішення КСУ № 20-рп/2001 від 27.12.2001 року з метою реанімувати, відновити законно заборонену Президією ВР УРСР КП УРСР як республіканську парторганізацію КПРС, яку заборонено за місцем її створення – в РФ, що визнано законною забороною за Рішенням КС РФ № 9-п от.30.11.1992 року.
    Не зайвим буде сказати, що у названому Рішенні вказано, що КП УРСР, як республіканська організація КПРС, була заборонена в Україні Постановою Президії ВР України від 30 серпня 1991 року. Це прямий доказ фальсифікації Рішення КСУ про те, що Постановою ПВР України від 30.08.1991 року була заборонена неіснуюча КПУ під № 107 від 22.07.1991 року.
    Другим і безапеляційним доказом фальшивості Рішення КСУ стосовно неконституційності Постанови ПВР УРСР стосовно заборони КП УРСР – Програма КПУ нового пошиву за старими лекалами, у якій сказано, що «После объедененного (май 2002 года) Компартия Украины действует на законних основаних не только как наследница идей и традицій Компартии, образованой в июле 1918 года и зарегистрированной Министерством юстиции Украины в июне 1991 года, но и как ее правоприемница» - мовою оригіналу.
    Як бачимо, програмою КПУ, затвердженою на з’їзді КПУ, доведено, що ніякої КПУ у 1991 році ніхто не створював, а, начебто, МЮ УРСР у липні 1991 року провело заднім державну реєстрацію КПУ, яку було створено більшовиками РРСФР у складі своєї компартії. Цією ж Програмою доведено, що КСУ виніс завідомо незаконне Рішення, яким не тільки незаконно реанімовна КП УРСР як складова частина КПРС, чим юридично реанімовано КПРС у цілому, а й визнав законним факт створення КП УРСР у 1918 році у складі РСДРП(б) Російської Республіки, що потягло за собою окупацію України російськими військами, репресії, голодомор тощо.
    Як бачимо, програмою КПУ, затвердженою на з’їзді КПУ, доведено, що ніякої КПУ у 1991 році ніхто не створював, а, начебто, МЮ УРСР у липні 1991 року провело заднім державну реєстрацію КПУ, яку було створено більшовиками РРСФР у складі своєї компартії. Цією ж Програмою доведено, що КСУ виніс завідомо незаконне Рішення, яким не тільки незаконно реанімовна КП УРСР як складова частина КПРС, чим юридично реанімовано КПРС у цілому, а й визнав законним факт створення КП УРСР у 1918 році у складі РСДРП(б) Російської Республіки, що потягло за собою окупацію України російськими військами, репресії, голодомор тощо.

    Третім, також безспірним, доказом фальсифікації Рішення КСУ за сфальшованими документами є:
    Постанова КС РФ від 30.11.1992 № 9-П « По справі … про перевірку конституційності КПРС». У ч. ІІІ Постанови чітко вказано: «В країні протягом довгого часу панував режим необмеженої, опираючись на насильство, влади вузької групи комуністичних функціонерів, об’єднаних у політбюро ЦК КПРС на чолі з генеральним секретарем ЦК КПРС.
    Наявні у справі матеріали свідчать про те, що керівні органи та вищі посадові особи КПРС діяли в переважній більшості випадків таємно від рядових членів КПРС, а нерідко – і відповідальних функціонерів партії. На нижчестоящих рівнях управління, аж до району, реальна влада належала першим секретарям відповідних партійних комітетів (в УВС був партком з правами райкому і йому належала реальна влада в УВС). Лише на рівні первинних осередків КПРС мала ознаки громадського обєднання, хоча виробничий принцип формування цих організацій ставив членів КПРС в залежність від їхнього керівництва, тісно пов’язаного з адміністрацією (парт номенклатурою КПРС).
    Матеріали справи, у тому числі і покази свідків, підтверджують, що керівні структури КПРС були ініціаторами, а структури на місцях – частіше всього провідниками політики репресій по відношенню до мільйонів радянських людей, у тому числі і по відношенню депортованих народів. Так тривало десятиріччями».
    «Призначення вищих посадових осіб, у тому числі і присвоєння генеральських звань підлягало здійснюватися винятково за згодою ЦК КПРС Практично до кінця своєї діяльності КПРС зберігало номенклатуру. Керівні структури КПРС привласнили державно-владні повноваження і активно їх реалізовували».
    Але, «У зв’язку із подіями 19-21 серпня 1991 року генеральний секретар ЦК КПРС М.С. Горбачов 25 серпня 1991 року закликав ЦК КПРС «прийняти тяжке, але чесне рішення про саморозпуск».
    Це було початком розпаду КПРС як загальносоюзної політичної організації. Згодом були прийняті рішення щодо призупинення діяльності комуністичної партії України з подальшою забороною її діяльності (30 серпня 1991 року.
    Таким чином до листопада 1991 року у наслідок розпуску, призупинення та заборони комуністичні партії республік припинили своє існування».

    Як бачимо, Конституційний Суд РФ своєю Постановою встановив, що Указом ПВР України 30.08.1991 року була заборонена діяльність комуністичної партії УРСР у складі КПРС, яка, у зв’язку із забороною діяльності, припинила своє існування. І ні про яку КПУ під № 107 і мови йти не може.

    Прошу вважати це моєю помстою Комуністичній партії СРСР (більшовикам) за пограбування мого роду у 1917 році та за замовлене вбивство мого дідуся, спадкового титулованого дворянина РІ Миколи Аристарховича Борковського, у 1937 році, за муки мого батька як сина «ворога народу» і моє особисте життя, зламане за рішенням КПРС.
    Я пообіцяв членам Парткомісії ЦК КПРС, на засіданні Парткомісії у 1987 році на Старій площі у Москві, що знищу Радянський Союз та викину Комуністичну партію на смітник історії.
    Я це зробив у 1991 році, знявши червоний прапор з будівлі ЦК КП УРСР, а зараз довожу свою обіцянку до кінця. Комуністична ідея, це право людей, а сама КП УРСР як складова КПРС – має догнивати на смітнику історії, оскільки майже десяток мільйонів комуністів у складі КПРС визнали цілком законне її пристанище саме там. Тому реанімація предмету смітника історії – є незаконною дією суддів КСУ та осіб, які сфальшували для цього вказані вище документи.
    Навіть усі ці фальсифікатори, як нео-комуністи старого пошиття – не покінчили з собою у знак знищення КПРС чи не вийшли на її захист, позичивши вила у Олега Ляшка.

    Додаток: на 17 арк.

    В. Борківський
    29.10.2012

    Нравится 2165 Не нравится 5
Показать комментарии
Новости: Эта популярная приправа опасна для здоровья
Эта популярная приправа опасна для здоровья
Новости: Кварцяный дисквалифицирован на 3 матча за высказывания о Монзуль
Кварцяный дисквалифицирован на 3 матча за высказывания о Монзуль
Новости: Новый год 2017: сравнение домашних и ресторанных празднований в ценах (Фото)
Новый год 2017: как и на чем сэкономить (Фото)
Новости: Джоли и Питт: новые подробности развода
Джоли и Питт: новые подробности развода