Восени можлива нова епідемія - Віктор Ляшко про мавп'ячу віспу, холеру та коронавірус

Міністр охорони здоров’я України Віктор Ляшко в інтерв’ю "Телеграфу" розповів про те, що за розрахунками відомства приблизно 15 мільйонам українців після війни знадобиться психологічна або психіатрична допомога. Також, ми поговорили з міністром про загрози виникнення інфекційних захворювань у тимчасово окупованих містах, підвищені виплати медикам під час війни, новий штам ковіду та загрозу мавпячої віспи для України.

Нас чекає бум онкологічних, інфекційних і серцево-судинних хвороб

— Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) застерігає про загрозу масового поширення холери в Маріуполі. Наскільки це може загрожувати іншим містам України? Що можете сказати про санітарну ситуацію на тимчасово захоплених територіях?

— Війна має як прямий вплив на здоров’я людей, так і опосередкований. І зараз на перші місця будуть виходити якраз опосередковані втрати. Це летальні випадки, які будуть виникати через те, що в зоні бойових дій, на тимчасово окупованих територіях, люди не будуть мати доступу до медичних послуг, лікарських засобів, води.

Там, де йдуть бойові дії, наприклад, зараз це активно відбувається у Сєвєродонецьку, швидка допомога точно не буде курсувати містом. І люди, які там залишились, і мають інфаркт чи інсульт, наражаються на небезпеку через те, що невчасно отримують допомогу. В Херсонській, Запорізькій областях ми сьогодні відзначаємо відсутність лікарських препаратів. Те, що нам вдалось завезти — є сьогоднішнім запасом, але препарати, які знижували артеріальний тиск, заміняли гормони щитовидної залози, інсулін — закінчуються. В таких випадках хвороба у людини буде прогресувати.

Відсутність води призведе до появи групи кишкових інфекцій. В тому числі і холери. Це те, про що і попереджала ВООЗ. Після війни завжди були масштабні спалахи інфекційних хвороб. А інколи це відбувається і під час війни.

Тому ми постійно говоримо нашим партнерам — треба збільшувати тиск на росію, щоб вона залишила територію нашої країни. Тому що це, зокрема, призводить до гуманітарної катастрофи.

У попередні ковідні роки не було раннього скринінгу онкологічних хвороб, серцево-судинних захворювань. Така ж ситуація і під час війни. Це призведе до того, що через 5-7 років в нас буде ще й бум онкологічних, певних інфекційних і серцево-судинних хвороб. А це і туберкульоз, і вірусний гепатит.

— А чи робиться щось для того, щоб запобігти розповсюдженню інфекційних захворювань по решті території України?

— Ключова справа для цього — це припинення війни. Технічно ми маємо всі стадії реагування на різні інфекційні захворювання. Ми вдосконалили лабораторну мережу, розширили кількість діагностичних систем, щоб вчасно виявляти збудника і запроваджувати необхідні протиепідемічні заходи. Працюємо над тим, щоб людина довгий час не знаходилась у неприйнятних для життя умовах.

— А чи є інформація щодо кількості лікарів, які залишаються працювати на тимчасово окупованих територіях України?

— В нас є повна інформація щодо всіх медичних закладів. Хоча з деякими зв’язок втрачається. Ми продовжуємо платити заробітні плати через Національну службу здоров’я України. Близько 225 закладів охорони здоров’я наразі на тих територіях, де є спроба встановити окупаційні режими.

— Чи будуть якісь спеціальні виплати лікарям, які працюють на передовій чи на таких тимчасово окупованих територіях?

— Так, і ми стараємось, щоб такі виплати були. Коли спілкуємось з головними лікарями, то просимо, щоб такі доплати були.

Але війна, окрім впливу на здоров’я, впливає ще й на економіку нашої країни. І я вдячний міністру фінансів, що програма медичних гарантій за всі місяці війни фінансується на 100 відсотків. Це запорука того, що кошти доходять у вигляді зарплат до медичних працівників. І підвищених, як і підписував президент у своєму Указі влітку.

Також, зараз формується фонд заробітної плати, який ми використовуємо для преміювання тих медичних працівників, хто найбільше працює.

Психологічна допомога знадобиться 15 мільйонам українців

— Щодо опосередкованого впливу війни — чи розробляються якісь проєкти психологічної підтримки, чи навіть психіатричної? Бо є інколи випадки, коли наші бійці потребуватимуть такої допомоги, та й не лише вони. В майбутньому це стане великою проблемою для суспільства

— Так. І минулого тижня в нас відбулось перше засідання міжвідомчої робочої групи під головуванням прем’єр-міністра України та першої леді. Вона виступила з ініціативою опікуватись питанням психічного здоров’я і стане флагманом цього проєкту. В нас розділені всі проєкти по охороні психічного здоров’я і психологічній підтримці на три етапи: екстрені, що потрібно робити вже зараз, короткострокові, і на довгу перспективу.

Вже зараз ми повинні запустити психологів в центри, які надають інформацію про полонених, про зниклих безвісті, про поранених. Щоб у рідних не почали прогресувати депресивні стани чи інші проблеми.

Я запропонував багаторівневий підхід до цієї проблематики: сімейний лікар повинен мати змогу проводити певний скринінг кожного відвідувача. Центри надання соціальних послуг повинні також мати психологів. І ми маємо запустити комунікаційну кампанію, оскільки в Україні немає традиції звертатись до психолога. Коли в нас говорять про це, то часто починається стигматизація, тобто, люди одразу згадують психіатричні лікарні.

Ми вже зараз порахували, що приблизно 15 мільйонам українців знадобиться та чи інша психологічна допомога, оскільки вони або бачили, або відчували жахи війни. З цих 15 мільйонів, як показують наші розрахунки, десь 20 відсотків, це менше 4 мільйонів, будуть потребувати медикаментозної підтримки. А також, психіатричної допомоги. І для цього ми повинні забезпечити мережу кваліфікованих психіатрів. Також треба реформувати психіатричні лікарні. Це ми хотіли зробити ще до війни, зокрема, зробити з них саме лікарні. Зараз вони скоріше мають вигляд конюшні.

— Або тюрми, коли утримують насильно, щоб отримувати гроші за пацієнта.

— Такого, напевно, в нас немає. У нас є довготривале утримання людей, які перебувають під слідством. Але ключове для нас зараз — показати, що звертатись до психологів потрібно. Бо якщо цього не робити, то потім це може призвести й до зростання кількості домашнього насильства. Прорахунки про це в нас також є.

Взагалі, особливо небезпечні роки для людини, яка воювала — це 5-7 рік. В ті роки відбувається найбільше психологічних зривів.

COVID-19 нікуди не зник, очікуємо загострення

— А яка ситуація зараз з ковідом? Є враження, що під час війни він ніби зник. Скільки випадків фіксується?

— Зараз світова тенденція показує, що захворюваність йде на зниження. Хоча останній тиждень показник підвищився: було до 300 тис. випадків на день, а на днях дійшло до 500 тис. на день. В Європі фіксується спад. Лише Німеччина потрапляє в десятку країн-лідерів за кількістю хворих. Там зберігаються жорсткі обмеження. Нещодавно в країні виявили цікавий штам, в якого агресивність більше, ніж в того, що циркулював попередньо. Назву не можу сказати, бо її як такої немає.

Тому ковід ще є. Але не всі в Україні зараз мають доступ до діагностики. Просто через загрози безпеці люди нехтують свої симптоми й не звертаються до лікаря.

— Але за таких показників, чи можемо ми очікувати восени нове загострення епідемії?

— Потенційно так. Ми всі готуємось, і в розмовах з іншими міністрами охорони здоров’я говоримо, що на осінь очікуємо зростання кількості випадків. Але будемо дивитись по агресивності. Якщо буде зростання випадків без зростання кількості госпіталізацій, і зокрема, до реанімації, тоді можна вже буде говорити, що ковід переходить в сезонне епідемічне захворювання. Як грип, ГРВІ. І тоді вже будуть зовсім інші технології щодо стримання збільшення кількості випадків.

— Щодо дії ковід-сертифікатів, строк дії яких скоро закінчується. Що робити людям? Тим, хто закордоном і в Україні

— В інших країнах є доступ до вакцинації, яка безкоштовна. В мене є бустерна доза і мій сертифікат не спливає.

— Тобто в Україні всі вакцини в наявності?

— Так, вакцинація проводиться. В нас є і Pfizer і Coronovac.

Боятися мавп'ячої віспи не треба

— І щодо ще одного інфекційного захворювання, яке зараз фіксують в Європі — мавп'ячої віспи. Чи є це загрозою для України?

— Якраз на 75 сесії Генеральної асамблеї ВООЗ поспілкувався з керівником відділу реагування на надзвичайні ситуації і запитав його саме про віспу. І чи варто нам посилювати певний контроль на кордоні України, оскільки ми розуміємо, що велика кількість українців повертається. Зокрема, з тих країн, де були зафіксовані випадки цього захворювання. Він відповів, що ні. І що потрібно тільки посилити діагностику при появі певних симптомів. Наш головний санітарний лікар з командою провели оцінку ризиків по мавпячій віспі й також виявили, що ризик поширення в Україні невисокий.