"Головна умова для успішного повоєнного відновлення України – знаходження стимулів для повернення українців додому" – Віталій Кропачов

Український бізнесмен, власник групи компаній "Укрдонінвест" Віталій Кропачов відповів на питання провідного ділового видання Австрії "Der Standard". Повна версія інтерв’ю:

- Ми знаємо, що ви родом зі Сходу України. Звідки саме?

– Я народився у Торезі Донецької області. На жаль, сьогодні у світі це місто більш відоме не своїм промисловим потенціалом, а збиттям пасажирського Боїнга, який виконував рейс МН17. До 2014 року, до початку озброєної агресії, я проживав у цьому місті зі своєю родиною, вів успішний бізнес. Але у зв’язку зі своєю громадянською позицією був змушений покинути це місто та переїхав до Києва.

- Чи не було у вас думок про те, щоб замість переїзду до Києва оселитися в іншій країні світу?

- Ні ніколи. Єдине – у 2014 році було відчуття, що цей переїзд ненадовго, і ми за якийсь короткий період часу повернемося назад.

- Ми звичайно ж розуміємо, наскільки складною є нинішня економічна ситуація в Україні, але таки хотіли б почути від вас, яку проблему для бізнесу ви вважаєте найбільш складною.

- Якусь одну проблему виділити складно, правильніше говорити про комплекс проблем, які з початку минулого року постали перед кожним бізнесом в Україні. З чим ми зіткнулися насамперед? По-перше, велика кількість підприємств працює в безпосередній близькості від територій, де продовжуються активні бойові дії, і наражаються на прямий ризик обстрілів. По-друге, переважна кількість промислових підприємств зазнає складнощів із забезпеченням енергоносіями та постачанням електроенергії, газу, води. Об’єкти інфраструктури залишаються головними цілями обстрілів та запуску ракет, і через їх ушкодження не можна налагодити стабільну роботу підприємств. Руйнуються виробничі ланцюжки, падають обсяги виробництва, утруднено вирішення питань логістики. Але навіть з огляду на весь цей комплекс проблем найбільшим викликом для бізнесу залишається повернення людей. З нестачею робочої сили зіткнулися практично всі. Причому ми можемо судити про це не лише на основі загальних статистичних даних чи звітів, а й суб’єктивно – щодо роботи своїх підприємств. Повторюся, бізнесу не вистачає дуже багато людей.

- Ви кажете про людей, які з різних причин були змушені залишити Україну і сьогодні живуть в інших країнах світу, зокрема в Європейському Союзі? Хіба все не зведеться до схеми "війна скінчилася – українці повернулися додому"?

- Це складніше питання. Хоч як це парадоксально, Україна може зіткнутися з конкуренцією за українців, які виїхали. І нам доведеться конкурувати із розвиненими європейськими країнами. Адже що сталося за цей рік? Зрозуміло, що на початку європейські країни розглядали потік людей з України як суто гуманітарну проблему. Вони були зайняті тим, щоб у максимально короткий термін забезпечити їх усім необхідним, надати фінансову, соціальну, медичну допомогу. Але минув рік і виявилось, що українці інтегрувалися до місцевих економік, стали повноцінними жителями європейських країн. Отримавши право на роботу, українці почали працювати та сплачувати податки. Вони стимулювали споживчий ринок та компенсували нестачу робочої сили в ЄС. Вони зайняли певні ніші, які не були зайняті робочою силою з інших країн, та отримали гідну заробітну плату.

- Виходить, що тепер європейські країни боротимуться за те, щоби залишити українців у себе?

- Так, саме так. Я думаю, що європейські країни боротимуться за те, щоб залишити українців. Мало того, я вважаю, що економічні показники минулого року багатьом розплющили очі, і така конкуренція вже розпочалася. Сьогодні країни ЄС починають розуміти, яка це вигода для ВВП та загального стану їхньої економки. Згідно з цифрами Організації з економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), додатковий внесок українців у щорічні темпи зростання ВВП у таких країнах як Польща, Чехія та Естонія перевищили 1,2%, а у Словаччині, Румунії, Литві, Латвії – становив 0,8%. Це дуже багато.

З погляду економіки, ми вступаємо у процес конкуренції за право розмістити у себе висококваліфіковану, високоосвічену робочу силу. Людей, які говорять іноземними мовами, поділяють європейські цінності, які розуміють із чого складається умовний "культурний код Європи". Це люди, чиї діти починають ходити до місцевих європейських шкіл. І завтра підуть до престижних європейських університетів. Тим важливіше завдання для України знайти стимули для їхнього повернення додому.

– Що потрібно робити Україні, щоб забезпечити повернення українців додому?

- Це питання буде викликом для нашої країни – у рамках повоєнного відновлення економіки Україні доведеться наново проходити через базові процеси – створення робочих місць, забезпечення гідної заробітної плати. Ми впораємося, але цей процес не буде легким. До того ж він буде досить болючим для обох сторін – як для країн, де опинилися сьогодні наші люди, так і для України, якій потрібно буде шукати стимули для повернення своїх громадян додому. До речі, процес повоєнного відновлення може створити стимули, які дозволять Україні вирішити й ширше питання – забезпечити повернення не лише людей, які поїхали після 24 лютого, а й українців, які проживають в інших країнах більш тривалий час. Українці – це дуже велика нація, нас понад 65 мільйонів у всьому світі. У процесі повоєнного відновлення знайдеться робота всім, і це створить сприятливі умови для розвитку економіки.

- Які можливості щодо повернення людей бачите особисто ви як підприємець? Чим можна привернути людей назад?

- Я бачу два підходи. Перший підхід – розв'язати цю проблему, другий – зняти цю проблему. Щоб розв'язати цю проблему, окрім безпеки людям потрібно запропонувати гідну роботу, гідну заробітну плату та розв'язати побутові питання, з яких для багатьох головним, на жаль, є відсутність житла. Сьогодні ми вже запустили пілотний проєкт у Київській області. В рамках цього проєкту житлові комплекси одразу ж об’єднуватимуться з виробничими потужностями. Таким чином люди отримуватимуть і роботу, і житло.

- Чим займатимуться такі люди, і на яких умовах вони зможуть брати участь у цьому проекті?

- Здебільшого йдеться про підприємства легкої промисловості та сільськогосподарські виробництва – ферми, тепличні господарства. Ми зацікавлені в тому, щоб дати друге життя тим підприємствам, продукція яких однозначно матиме попит навіть після відкриття європейських ринків. А житловий фонд розподілятиметься під договірні зобов’язання. Люди мають відпрацювати у нас якийсь час за договором.

- Чи залучатимете ви державне фінансування?

– Ні, залучення державних коштів для цього проекту не планується. Є лише приватні кошти та велике бажання повернути людей та відновити зруйновані чи тимчасово не функціонуючі підприємства.

- Ваш проект – це спосіб вирішити проблему із поверненням українців додому. Але ви говорили про ще один підхід, який дозволить зняти цю проблему. Що саме ви мали на увазі?

- Офіційно Україна не є членом НАТО, але за фактом ми отримуємо озброєння за стандартами НАТО, наші військові та лікарі проходять навчання за стандартами НАТО, нас запрошують на офіційні зустрічі керівних органів НАТО. Також Україна не є членом ЄС офіційно, але за фактом закінчує гармонізацію законодавства щодо стандартів ЄС, а абсолютна більшість наших громадян виступає за якнайшвидший вступ країни до ЄС. То може настав час взагалі зняти питання про те, де українцям житиметься краще? Чи може давно час поставити знак рівності між Україною та ЄС? І може внаслідок цього і питання про повернення буде автоматично зняте з порядку денного, воно просто зникне? І головне — ми чудово розуміємо, що потрібно для цього робити і як захистити свої інтереси. План дій простий – забезпечити допуск українських компаній на європейські ринки, виконати всі пункти Угоди про асоціацію, забезпечити залучення інвестицій не до сировинних галузей, а до переробних та галузей з високою доданою вартістю.

- У нас склалося враження, що розмови про відновлення більше концентруються на східних областях України, хоча західні області безпечніші та спокійніші, а крім того, саме туди переїхала велика кількість людей з інших територій. Чи немає спокуси розпочати відновлення раніше за рахунок того, що вона починатиметься із західних областей?

- Я не сказав би, що десь на території України сьогодні спокійно. Це оманлива думка. Буквально два тижні тому до Львівської області так само долітали "Кинджали". Об’єкти критичної інфраструктури регулярно потрапляють під обстріл по всій країні. Але навіть без урахування реалій війни, Східна чи Західна – це та сама країна. І немає значення, де розвивати свій бізнес. Підприємства нашої групи, наприклад, працюють і у Львівській, і Донецькій області. У нас є підприємство з видобутку газу в Кремінній, навколо якого сьогодні проходять запеклі бої, але так само ми розвиваємо газодобувний бізнес і у Львівській області.

- Коли саме має розпочинатися велике відновлення України? Чи настав час для відновлення всіх пошкоджених об’єктів, адже обстріл триває і сьогодні?

- Точної відповіді на це питання не дасть ніхто. Бойові дії продовжуються, промислові та інфраструктурні об’єкти продовжують залишатися об’єктами атак, ракети падають і на заводи, і на житлові будинки. Але хоча про терміни говорити ще рано, зате вже зараз ми можемо хоча б приблизно прогнозувати обсяг необхідних інвестицій, обсяг необхідних відновлювальних робіт. Можна робити розрахунки щодо тих міст, відновити які у колишньому вигляді буде фактично неможливо. Їх треба буде відбудовувати наново. А решта — тільки після закінчення бойових дій. Водночас, говорячи про більш оперативні завдання, пріоритетом залишається підтримка роботи української енергосистеми, включаючи збереження існуючих потужностей та швидкі ремонти пошкоджених об’єктів.

- З огляду на пошкодження об’єктів енергетичної інфраструктури та те, що енергетика буде одним із головних завдань післявоєнного відновлення, чи розглядатиметься в майбутньому розвиток альтернативних джерел енергії? І чи є альтернатива нинішнім потужностям?

- В Україні нам відомо як мінімум про 5-7 великих проєктів з будівництва вітрогенеруючих установок. Найцікавішими регіонами для розвитку цього напряму є Закарпатська, Чернівецька області. Наша група компаній має проєкт вітропарку, будівництво якого ми почнемо відразу після війни. Він буде збудований у Чернівецькій області. Потужність установок становитиме 75 кВт. Інший приклад – компанія ДТЕК, яка задекларувала будівництво великого вітропарку, закінчила всі проєктні роботи та веде переговори щодо залучення іноземних інвесторів. Продовжується будівництво об’єктів сонячної енергетики. Якщо прогнозувати найближче майбутнє, то, швидше за все, в Україні буде принципово змінено підхід до постачання електроенергії. Будуватимуться мініблоки для точкової подачі електрики, використовуватимуться системи накопичувальних станцій. Певні населені пункти стануть самостійнішими у питаннях енергозабезпечення. З позитивних моментів можна виділити велику кількість запущених проєктів, зі складнощів – та обставина, що сьогодні вартість доставлення необхідного обладнання підніме ціну на такі проєкти у кілька разів.

- Ми знаємо, що ви розпочали роботи із встановлення зарядних станцій для електромобілів. Які завдання стоять перед цими проектами? Чи стосуватиметься вона всієї України чи лише певних регіонів?

- Цей проєкт стосується не лише Західної чи Східної України, він стосується України загалом. Понад те, цей проєкт не обмежується Україною, т.к. також ми плануємо встановлювати такі станції в Італії, Грузії та низці інших країн. При розробці цього проєкту ми брали до уваги, що за 5-6 років європейські країни переводять на електрику весь громадський транспорт. Ми оцінюємо такі плани дуже позитивно та розуміємо, що це перспектива найближчого майбутнього. Сьогодні зарядні станції необхідні для пасажирського транспорту, завтра ними користуватиметься громадський транспорт, і не за горами день, коли вони обслуговуватимуть вантажний транспорт. А це зовсім інші масштаби будівництва зарядних станцій та зовсім інші масштаби підведення електроенергії. І все це перспектива найближчого майбутнього. Ось, наприклад, невелика технічна деталь. Найпотужніші станції на території такої розвиненої країни, як Австрія, забезпечують потужність 350 кВт, а, наприклад, Іспанія вже готується запускати станції з потужністю до 1,2 мВт.

- Чи входить Австрія до ваших планів?

- Так. Компанія Siemens готується до реалізації першої частини проєкту будівництва мережі заправок для електромобілів біля популярних супермаркетів. Найближчим часом буде збудовано 12 станцій. Кожна станція буде оснащена вісьмома заправними блоками потужністю 300 кВт. Враховуючи наші партнерські відносини з компанією Siemens – раніше ми купували у них зарядні станції для України – нам надійшла пропозиція щодо придбання двох таких об’єктів в Австрії. До речі, схожий проєкт запускається нами й у Києві, перші станції монтуються зараз.

- Повернімося до загальніших процесів. Робота з іноземними компаніями, залучення іноземного капіталу, західна фінансова допомога – це лише нові можливості для українського бізнесу, чи треба говорити і про небезпеку від потенційного засилля іноземців?

- У довоєнний період нікого ж не лякала наявність в Україні таких гігантів як Філіп Морріс, КНАУФ, Церезит та безлічі інших іноземних компаній. Така сама ситуація в Австрії – у вас значна кількість іноземців, працюють турки, словаки, угорці. За наявності грамотної регуляторної політики держава може гарантувати захист своїх інтересів. А щодо залучення іноземного капіталу, я думаю, що наявність іноземних інвестицій – це запорука стабільності та миру. Це гарантія того, що у складний момент Україна отримає допомогу.

- На вашу думку, що могли б запропонувати австрійські компанії для повоєнного відновлення України? Чи знаєте ви щось про австрійських інвесторів, які готові взяти в ньому участь?

– Австрія перебуває в унікальній ситуації. Образно кажучи, їй не потрібно вигадувати велосипед. Є як мінімум кілька секторів, де Австрія традиційно займає провідні місця у світі і вже багато років успішно працює в Україні. Насамперед це страховий бізнес, фінансові послуги, інвестиційна діяльність. Австрія не дарма посідає 6 місце за обсягом прямих іноземних інвестицій в економіку України. Зазначені сектори – це гарна нішева перспектива участі у повоєнному відновленні України. Залучення австрійського капіталу під процентні ставки, які будуть зручні і для австрійських банкірів, і для українських промисловців, не лише прискорить відновлення економіки, а й призведе до синергії, яка дасть змогу заробляти всім учасникам цього процесу.

PS Коли цей матеріал уже готувався до друку, стало відомо про те, що уряд Австрії ухвалив поправку до Закону про зайнятість іноземців. Згідно із затвердженими змінами, громадяни України, які потрапили до Австрії після початку війни, отримали необмежений доступ до австрійського ринку праці. Рішення австрійського парламенту вкотре доводить, що конкуренція за право залишити українців у себе вже почалася. І той факт, що таких заходів вдається навіть нейтральна і забезпечена Австрія, свідчить про те, що Україні доведеться шукати серйозні економічні стимули для того, щоб українці повернулися додому.