Їжу збирали прямо на вулицях: втікач із Маріуполя розповів, як дітей рятували від голодної смерті

Читать на русском
Автор
1631
До війни Євген Сосновський займався фотографією
До війни Євген Сосновський займався фотографією

Будинок чоловіка почали обстрілювати у перші ж дні після початку повномасштабної війни

Український фотограф Євген Сосновський, який зумів вибратися з блокадного Маріуполя, зазнав чималих бід під час російської окупації. Вигнання з будинку, який згодом розбили і спалили, смерть родича, поранені діти та інші члени сім’ї… А ще — практично голод, адже дістати продукти харчування було дуже складно.

Про те, як доводилося виживати у Маріуполі, чоловік розповів кореспондентові "Телеграфа".

Перевірені новини про війну і не тільки шукайте у нашому Telegram

Сосновський згадує, що багато жителів міста відразу ж почали робити продуктові запаси, проте після взяття міста в облогу відсутність завезення товарів швидко позначилася на якості життя. Також постійно спостерігалися проблеми з водою, адже окупанти регулярно обстрілювали Маріуполь та пошкодили безліч комунікацій, у тому числі водопостачання.

За словами фотографа, у березні якось йшов сніг, і люди масово збирали його на вулицях. Після того хтось використовував його як технічну воду, а хтось навіть готував на ньому їжу.

Забрати щось із квартири після бомбардування не вдалося — як зізнається Євген Сосновський, навіть банки із консервацією поплавилися під час пожежі. Тому продукти доводилося добувати "на місці". В одному з підвалів, де мешкала його сім’я, випадково знайшлося півпачки олії, а на вулиці — волоські горіхи.

"Вершкове масло на чайній ложці та горіхи: цим і довелося снідати пораненим дітям вперше після обстрілу", — згадує чоловік.

До центру розбитого Маріуполя краще було не ходити, проте чоловік не мав виходу, адже годувати сім’ю було потрібно. На вулиці Металургів, в одному зі зруйнованих магазинів, Сосновський побачив кілька цукерок. Вирішив взяти, щоби порадувати дітей, але напоровся на російський патруль.

"Я заліз, підняв їх (цукерки), повертаюся — на мене направлено дуло автомата. Стоять двоє: "Що тут робиш?" Пояснюю, що треба нагодувати двох поранених дітей, що ходжу і шукаю їжу. Вони кажуть: "Роздягайся". роздягнувся до пояса, закотив штани, дивилися, чи немає тату, слідів бронежилету чи пороху, перевірили документи, відпустили зі словами "Бігом звідси", — розповідає маріуполець.

Варто зазначити, що на подібні перевірки Євген Сосновський попадав не раз, проте йому щоразу вдавалося вціліти та повернутися до сім’ї.

Ще з "делікатесів", згадує він, були півбанки холодної тушонки, яку діти вплели за обидві щоки, а також суп і каші, якими хоч потроху, але ділилися господарі підвалу, котрі надали їм притулок. Загалом, каже він, у Маріуполі багато хто був готовий допомогти один одному попри обмежені запаси.

Але довелося якось звернутися по допомогу і до окупантів. Ті приїхали з польовою кухнею на подвір’ї будинку, де Сосновський жив із сім’єю.

"При всьому своєму ставленні до них, змушений був переступити через себе і всі принципи. Не було іншого виходу, чесно кажучи. Коли кухар дізнався, що їжа для дітей, то дав згущене молоко, тушонку, печиво, вершкове масло. Треба визнати, що більш-менш виявився адекватним, хоча виродків досить багато зустрілося", — розповідає маріуполець.

Однак, звісно, поганих спогадів про російських солдатів у чоловіка значно більше, ніж таких нейтральних. Адже саме вони фактично зрівняли його місто із землею, вбивши величезну кількість мирних жителів.

Нагадаємо, що саме Євген Сосновський зміг показати світові фотографії щоденника восьмирічного жителя Маріуполя, який зустрівся віч-на-віч з війною в такому юному віці.

"Телеграф" також докладно розповідав, що відомо про долю автора щоденника та його рідних.