Росіянам байдужа загибель своїх солдатів на війні з Україною: 4 ключові причини, чому це так

Читать на русском
Автор
5571
Могили російських солдатів, що воювали проти України. Новина оновлена 29 травня 2022, 03:16
Могили російських солдатів, що воювали проти України.

Для більшості росіян загарбницька війна – це засіб розбагатіти, і можлива смерть їх не лякає.

У деякої частини українського суспільства тліють надії на те, що втрати в живій силі в армії російських окупантів в Україні, які вже перевалили за 30 тисяч людей, подвигнуть росіян на опір загарбницькій війні, розв’язаній російським диктатором володимиром путіним. Однак ці надії розвіюють самі ж налаштовані проти війни росіяни, які спираються на розуміння менталітету своїх співвітчизників.

Зокрема, користувач соцмережі Твіттер під ніком "Проф. Преображенський" пояснив, чому жодні втрати не змусять росіян чинити опір загарбницькій війні.

"Суспільству байдужа загибель десятків тисяч російських солдатів на війні. Матері глухі до страждань і смертей своїх синів. Трупи наших солдатів нікому не потрібні. Багато хто вражений цими фактами. Пояснюю, чому це так у нашому суспільстві", — пише він і наводить чотири причини цього явища.

Причина перша

Людське життя в росії досі не варте нічого.

"Довгий час так було в більшості країн. Але поступово багато суспільств приходили до розуміння, що нічого ціннішого за життя людини — кожну окрему людину — немає. Ми ж залишаємось суспільством тоталітарним. Причому тоталітарний не тільки режим. Тоталітарна сама наша свідомість. Для нас спочатку держава, потім народ, потім партія чи інша подібна спільність, і лише потім, далеко внизу, окрема людина. Якою завжди можна пожертвувати", — пише автор.

Причина друга

У росії досі вважається, що "померти за Батьківщину" це якась доблесть.

"От бути хорошим учителем — не доблесть. Виростити добрих і освічених дітей — не доблесть. Чесно, гідно і в достатку прожити життя — не доблесть. А якщо загинув на війні — неодмінно герой. Навіть якщо війна злочинна, а загинув ти в процесі крадіжки пральної машини — все одно герой. Більше того, загибель на війні — це індульгенція: навіть якщо ти був покидьком за життя, загибель за Батьківщину відпускає всі гріхи. У це вірять мільйони", — зазначає "Проф. Преображенський".

Причина третя

Путінський режим довгі роки роз’єднує людей.

"Режиму це потрібно, щоб будувати вертикальне суспільство. Де ті, хто внизу, залежать від тих, хто нагорі. А якщо так, то горизонтальні зв’язки не потрібні — все одно надія тільки на "великого Путіна". Як наслідок, люди перестають потребувати один в іншому, дбати одне про одного, думати одне про одного. Емоційні зв’язки між людьми дуже ослаблені. Навіть між близькими родичами", — зазначає автор.

Причина четверта

Життя більшості росіян безперспективне.

"Про те, що в країні немає соціальних ліфтів, знає навіть немовля. В абсолютній більшості випадків життя рядового росіянина повністю укладається у формулу "народився — терпів — помер". У цих умовах війна – шанс. Для тих, хто йде воювати — шанс зробити кар'єру та й збагатитися за рахунок награбованого. Для тих, хто залишається — такий самий шанс збагатитися і змінити життя за рахунок виплат за загиблого. Цей шанс переважає людське життя. Ну, пішов син чи чоловік воювати, ну вбили його. Так він і за життя не був близьким. Може, він взагалі пив і бив дружину чи матір — звичайна справа. А тут – 7 мільйонів (компенсація родичам за загибель від держави — ред.). Звичайно, вони важливіші. Для рядового росіянина 7 мільйонів — це заробіток за 20-30 років того самого, безперспективного життя", — пише він.

Підсумок

Підсумовуючи, "Проф. Преображенський" закликає співвітчизників зрозуміти, що можливості та перспективи важливіші за стабільність, людина важливіша за державу, а жити важливіше, ніж помирати, у тому числі — помирати за Батьківщину.

Як повідомлялося, російські журналісти зауважили, що кількість безвісти зниклих російських солдатів під час бойових дій в Україні значно перевищує цифри, які фіксувалися під час початку Першої чеченської війни.