8 років тому на Майдані загинула "Небесна сотня": що згадують очевидці тих кривавих днів

Читать на русском
Автор
522
Пролилася кров учасників протестів Новина оновлена 08 березня 2022, 00:10
Пролилася кров учасників протестів

Оповідання учасників та очевидців увійшли до матеріалів кримінальної справи

Вісім років тому ці лютневі дні в Україні відбулися глобальні події, що змінили хід історії в самій країні й вплинули на світові процеси. Мітинги протесту проти відмови українського керівництва від європейського курсу країни переросли у Революцію гідності. Тодішня влада кинула проти мирних демонстрантів силовиків із вогнепальною зброєю. Протягом 18 та 20 лютого 2014 року відбулися найкривавіші події на Майдані. Жертвами зіткнень демонстрантів зі співробітниками правоохоронних органів у лютому 2014 року у Києві стали 107 людей. На їхню честь вулицю Інститутську, що стала "лінією фронту" добра зі злом, перейменували на алею Героїв Небесної сотні. У ці фатальні дати, і будь-які інші дні року, люди несуть сюди квіти до імпровізованого меморіалу загиблим за незалежність.

Меморіал Героїв Небесної сотні, фотографії, чоловік ставить квіти
Героям Небесної сотні несуть квіти

Але й досі розслідування справ Майдану не завершено і винні не зазнали покарань – частина з них ховаються за кордоном, на території Російської Федерації.

"Беркуту" допомагали "тітушки"

Ось як про ті страшні дні, незвичні для мирної України, через рік згадував виданню "Радіо Свобода" молодий медик Денис Тарасов. На той момент він був студентом четвертого курсу київського Першого медичного коледжу і тому став добровольцем мобільних медичних бригад, які надавали допомогу постраждалим протестувальникам. Для людини, яка вважала, що людське життя – найвища цінність, розстріл мітингувальників став потрясінням.

Двоє молодих чоловіків (один у касці з червоним хрестом) та дівчина
Денис Тарасов влився до лав медиків Майдану

"Поранення були, на мою думку, дуже травматичні, — розповідав Денис. — Коли людину били або в неї стріляли гумовими кулями, то пошкодженими виявлялися ті ділянки тіла, які дуже складно відновити — очі, пальці ніг, пальці рук. Завдавалися дуже жорстокі удари по нирках. Ці поранення мають довгострокові наслідки для життєдіяльності людини. Для мене все це було дуже дико.

18 лютого на вулиці Грушевського розпочалися масові зіткнення протестувальників та правоохоронців.

Силовики з кийками б'ють людей
Мітингувальників били та розстрілювали

"Коли наступали силовики, мітингувальники падали, спіткнувшись, або через те, що по них вистрілили з помпової рушниці, але потім налітали силовики та дубасили їх палицями. Можна зрозуміти необхідність знерухомити людину для того, щоб посадити її в автозак або заарештувати, але така жорстокість від людей, які живуть з тобою в одній країні, які купують один і той же хліб, це було дико… На моїх очах було море побиттів, поранень, деякі смертельні… Першу смерть, яку я пам’ятаю, це була людина, якій прострелили легені, і він, через те, що не було поруч лікаря, який міг би йому допомогти, через відсутність апаратури, яка могла б врятувати йому життя, помер на наших очах. Він спочатку дихав, а потім став жовтим, сірим…".

Чоловік із закривавленою головою чоловік у медформі робить перев'язку
Побиття були жорстокими

Тарасов нагадав, що крім співробітників "Беркуту" та солдатів внутрішніх військ у розгоні беззбройних людей брали участь також "тітушки", які вразили своєю жорстокістю.

Дорослий і молодий чоловік із закривавленими головами
Побиті батько та син Кузнєцові

"Я тільки встиг заступити на службу в Будинку офіцерів, і через п’ять хвилин почався розгін. Стали надходити поранені: у когось розсічення голови, хтось просто знепритомнів. І я глянув у вікно, щоб розуміти ситуацію на вулиці, і побачив, як за мітингувальником біг солдат внутрішніх військ, вдарив його палицею, той упав, і ззаду прибіг "тітушка", якому цей ВВшник віддав свій алюмінієвий щит, і він почав бити їм по голові, ребром, майданівця, що впав. Я був у шоку".

Люте протистояння у лютому 14-го

"Поранення були в голову, очі та ноги…"

Страшні картини лютневого протистояння відклалися у пам’яті священника євангелістської церкви Івана Бубляса. Про те, які свідчення літній чоловік давав у Подільському райсуді Києва, у березні 2020 року розповідало видання "Грати".

Літній чоловік з борідкою в окулярах
Іван Бубляс дає свідчення в суді проти силовиків

За його словами, коли він підійшов до перехрестя Інститутської та Шовковичної, вже був розпал боїв. На дахах прилеглих будинків розташовувалися бійці "Беркута", які стріляли по людях з помпових рушниць, а також кидали вниз світло-шумові гранати.

"Я побачив, як інший священник вийшов на перехрестя — показати тим, хто стріляв звідти, що тут мирні люди. Я також зняв свій головний убір — кашкет і вийшов туди, до того священника, показуючи, що наші голови відкриті, чисті", — згадує Бубляс.

Силовики зі щитами та зброєю
18 лютого 2014 року – не рядовий день в історії країни

А за кілька хвилин Бублясу потрапила в голову граната, але не розірвалася. Людині, яка впала, демонстранти допомогли дістатися машин швидкої, де йому надали першу допомогу. Після того, разом із донькою – також активною учасницею Революції гідності, він вирушив до Жовтневого палацу, де протестувальники обладнали медпункт. А в цей час з Інститутської вже стали надходити люди з вогнепальними пораненнями. Як встановила прокуратура, "беркутівці" стріляли у демонстрантів із помпових рушниць Форт-500, ось тільки того дня деякі з них зарядили рушниці не гумовими кулями, а мисливськими патронами зі свинцевою картеччю.

Коридор, у ньому люди, яким надають медичну допомогу
Медичну допомогу постраждалим надавали в Жовтневому палаці

"Мене одразу підхопили та відвели до лікаря. Тоді там були вже сотні поранених, дуже багато, я ще такого не бачив. Лікар бігав від одного до іншого, надавав допомогу. Здебільшого поранення були в голову, очі та ноги", — згадував священник. І лише вдома з новин він дізнався, що у Кріпосному провулку, де був травмований гранатою, міг би загинути: там зазнали смертельних поранень Сергій Шаповал, Ігор Сердюк та Володимир Кіщук.

"Швидка їздила кожні 5-10 хвилин"

Максим Білоусов працював на Майдані фотографом — за завданням журналу Art Ukraine робив серію портретів протестувальників. Спілкуючись із ними, перейнявся духом патріотизму.

"Переломним моментом для мене був факт побиття студентів під стелою, — два роки тому згадував він "Вечірньому Києву" свої відчуття та враження того часу. — Те, що Майдан може перемогти, зрозумів після того, як люди своїми тілами зупинили бронетранспортер та атаку "Беркуту". Коли почалися силові акції та протести, нам у редакції повідомили, що місто перекривають. Так що я йшов пішки через міст Патона, через центр вже неможливо було йти. Так ось найжахливішим для мене було те, що швидка їздила кожні 5-10 хвилин. Я тоді навіть думати боявся, скільки поранених чи вбитих може бути на Майдані".

Майдан, на ношах несуть пораненого
Поранених були сотні

Звичайно ж, увагу фотографа не могла не привернути така яскрава особистість, як Сергій Нігоян.

Сергій Нігоян
Сергій Нігоян став одним із перших загиблих

"Я був знайомий із Сергієм Нігояном. Всі дівчата з нашої редакції його помітили, бо він гарний, молодий, артистичний і з палкими очима. Під час зустрічі на Майдані я розповідав Сергію про реакцію дівчат… Він сміявся, просив дати електронну пошту, щоб після закінчення акції я надіслав йому фото, він поділився зі мною своєю мрією стати відомим, а потім мені зателефонував мій батько і повідомив, що хлопця, якого я фотографував, вбили.Сергій Нігоян був першим, кого вбили на Майдані. Слів немає передати жах і біль, який я відчув за молоду і мужню людину, яка прагнула великого життя".

На землі лежить кілька тіл загиблих, поряд стоять люди
В ці дні загине понад 100 людей

Більшість учасників тих подій вірять, що всі жертви 2014 року були не марними, а незалежність України вдасться відстояти й зараз — у протистоянні з агресором.

Раніше "Телеграф" розповідав про те, що український телеведучий Матвій Ганапольський у телемарафоні передбачив новий Майдан.