"Арта стріляла так шалено, що могла влучати в мух": боєць з позивним "Полтава" розповів про битву за Київ

Україна повинна знати своїх героїв, які боронили наші землі від російських загарбників. Один з них — Олександр з позивним "Полтава", який повернувся з Франції, поцілував дружину й став на захист Києва від російських окупантів.

Історію українського воїна опублікував журналіст Олексій Братущак на власній сторінці у Facebook.

Надійне джерело новин про війну — підпишись на наш Telegram

Зазначається, що "Полтава" входить до 72-ї окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців й він є одним з тих героїв, завдяки кому російській армії не вдалося захопити Київ.

На момент початку війни в Україні Олександр був в іншому кінці Європи — у Франції, однак 24 лютого прийняв рішення, що він повертається на батьківщину, щоб стати на її захист. До речі, у чоловіка вже був бойовий досвід — він воював за Дебальцеве взимку 2015-го року. Тоді в АТО чоловік пішов добровольцем.

"Полтава" каже, що події в Дебальцевому були "прогулянкою", якщо порівнювати з тим, що довелося йому пережити під час битви за Київ.

"Такого артобстрілу, стільки піхоти та бронетехніки я не бачив. Російська бронетехніка підходила на 30-40 метрів. Арта так шалено працювала, що літали б мухи, то їх би позбивали. Так нас накривали. Але ми знали, що нам треба втримати цей напрямок, і тому дали їм відсіч. Вони слабкі духом, вони злякалися і відступили", — каже чоловік. І додає, що під час боїв кілька разів прощався з рідними, але йому пощастило вижити.

Відомо, що "Полтава" з товаришами тримав оборону у селі Мощун на Київщині. Населений пункт розташований за 5 кілометрів від Києва та 15 — від житлових кварталів. І якби оборона села впала, то російські загарбники могли б крити з артилерії столичний мікрорайон Виноградар.

Кілька слів про Олександра написав також командувач ЗСУ Валерій Залужний. Він додав, що "Полтава" має такий позивний, адже родом з цього регіону. На війні оберегом для нього стала плетена серветочка зі смайликом — її для воїна зробила 13-річна донька.

"Знаєте, моя 13-річна донька нещодавно намалювала своє найбільше бажання. На ньому вся наша родина за великоднім столом. Дивлячись на той малюнок, я розумію, що до Паски маємо перемогти, – посміхається "Полтава". – А якщо серйозно, буду робити все можливе, аби намальоване справдилося, бо цього чекає не тільки моя донька, а й інші українські діти, що чекають тат та мам".

Раніше "Телеграф" розповідав про історію дівчини, яка 42 дні провела з батьком та десятками собак під Харковом, зовсім поряд від лінії оборони, без можливості поповнити запаси їжі. Маму дівчини розстріляли російські окупанти.