Розчищення руїн стане наймасштабнішою складовою відновлення країни. Україна звільнятиме тисячі гектарів від мільйонів кубометрів будівельних відходів. Ці "куби" треба переробити чи поховати. Аби процес не затягнувся на десятки років, потрібно оптимізувати законодавство щодо поводження з відходами, залучати інвестпроекти, інновації та універсальні бізнес-моделі. Про це йдеться у статті інвестиційного експерта, а наразі – поліцейського батальйону тактико-оперативного реагування УПП Києва Едуарда Мкртчана в НВ.
За оцінками ООН, в Україні вже критично пошкоджено війною понад 100 тисяч будинків. Обсяги майбутнього демонтажу можна уявити, з огляду на розрахунки знесення п'ятиповерхівки "хрущовського" проекту. Після її розбирання лишається 6,4 тисяч кубометрів відходів. 100 тисяч умовних "хрущовок" розмелюються на 640 млн тонн. Цей показник, за оцінками Мкртчана, сягає 3.5 річних норми європейських будівельних відходів та понад дві тисячі норм довоєнного Києва. У просторовому вимірі такий обсяг становить 320 міст рівня Бучі, з більш як 2 млн тонн завалів у кожному.
Експерт зазначає, що в Україні рівень переробки та повторного використання будівельних відходів не перевищує 6% загальної кількості. А, приміром, у Нідерландах він наближається до 90%, у Бельгії – 87%, Данії – 81%. Це – результат політики ЄС, що розглядає жорсткі обмеження у вивезенні на полігони технологічними стимулами. У ЄС створили замкнутий цикл процесів демонтажу, сортування, переробки та використання вторинних матеріалів. Лише незначну частину там можна вивозити на полігони. Завдання України – наблизиться до європейських стандартів у цій галузі. Оскільки площа полігонів у нас уже еквівалентна території Бельгії.
Необхідно на правовому рівні затвердити механізми утилізації та повторного використання будівельних відходів. Законодавчою основою у цих питаннях є рамковий закон "Про відходи", ухвалений на основі Національної стратегії управління відходами в Україні до 2030 року. Потрібно документально визначити види відходів, непридатних для переробки, що підлягають складуванню й екологічно безпечній утилізації та жорстко обмежити можливості захоронення переробних відходів. Організації, що займаються демонтажем, переробкою та логістикою мають облікувати кожен кубометр, похований або перетворений на вторсировину.
Принципово, що військові відходи утилізувати складніше, ніж цивільні. Значна їх частина складається із суміші матеріалів, що у мирний час сортують до початку демонтажу. У тій самій "хрущовці" майже тисячу з 6.4 тисяч кубів складають демонтовані матеріали – скло, полімери, деревина, дроти. Лише металу там 450 тонн.
"Сортування – найбільш затратний за часом і зусиллями етап "переплавлення" руїн. У наших умовах мільйони тонн доведеться перебирати практично вручну, оскільки в руїнах можуть бути боєприпаси, вибухівка або фрагменти тіл. Відтак, будуть потрібні урядові програми, що стимулюють залучення кадрового потенціалу, зокрема мотивоване волонтерство і трудову мобілізацію", — наголошує експерт.
На його думку, є сенс на пілотних проектах відпрацювати правила розбирання та сортування типових будівель, визначивши відсотковий склад відходів, що підлягають утилізації, технології та потужності демонтажу. Обов'язкова умова – лабораторні дослідження, що визначають механічні властивості, параметри дроблення, рівень токсичності основних матеріалів. Знання цих чинників дозволить виробити універсальні підходи.
Далі йдуть первинна переробка, суть якої радикально зменшити обсяги відходів і – виробництво матеріалів із вторинних ресурсів. У політиці ЄС напрацьовані адаптивні для України знання й досвід. Наприклад, залишки асфальту після термообробки застосовують у будівництві доріг. Бетонний щебінь – основа для тимчасових доріг і бетону низьких марок. Донецький ПромбудНДІпроект визнав відповідність вторинного щебню вимогам ДСТУ при облаштуванні основ промислових підлог і доріг. Він придатний для виготовлення фундаментних блоків, перекриттів, перемичок, сходових майданчиків та маршів.
Бетонною, цегляною та керамічною крихтою можна заповнювати вирви від вибухів. Залишки дерев'яних виробів – основа опалювальних брикетів. Пластик – матеріал для огорож, баків і стадіонних покриттів.
Звісно, вторинну сировину не варто розглядати як повноцінний будматеріал. Але як допоміжний продукт вона конкурентна за рахунок доступної вартості та логістики. Енерговитрати при видобутку природного щебню у вісім разів вищі, аніж при дробленні. Відповідно собівартість "вторинного" бетону на 25% нижча за "класичний". Переробка тонни відходів скла дозволяє заощадити 650 кг піску, 150 кг кальцинованої соди, 200 кг – вапняку.
"Нещодавно спілкувався з представником компанії, яка демонтувала радянський готель. Монолітну будівлю завдовжки 250 метрів переробили за три місяці, замістивши за рахунок дроблення 25 тисяч кубометрів щебню для нової будівлі. Це підтверджує, що для України актуальними є мобільні установки продуктивністю до 100 кубометрів на годину", — зазначає Едуард Мкртчан.
В Україні бізнес, пов'язаний із промисловим демонтажем та переробкою будівельних відходів, перебуває на стадії зародження. До війни критично не вистачало обладнання, практики та замовлень. Так, німецький концерн, який виготовляє в Україні промислові подрібнювачі, продав тут лише кілька одиниць техніки. Решта пішла на експорт.
Принципово, що ситуація в Україні змінилася кардинально. "Ми стаємо найбільшим у світі замовником послуг цього ринку. Оцінюючи інвестиційний потенціал кожного кубометра, що підлягає демонтажу, хоча б $1, розуміємо, що ємність ринку перевищує $1 млрд. А з урахуванням коефіцієнта переробки зросте до $3-4 млрд. Ринок готовий забезпечити замовленнями будь-які обсяги інвестицій, через низьку конкуренцію і масштаби. За таких перспектив обладнання і послуги будуть затребувані тут максимально", — підкреслив Мкртчан.
Експерти Програми "U-LEAD з Європою" надали об'єднаним територіальним громадам (ОТГ) рекомендації щодо поводження з відходами зруйнованої інфраструктури. Пропонується реєструвати на рівні громади підприємство з високотехнологічним обладнанням. А також – створювати систему управління відходами, зокрема будівельно-ремонтними. З огляду на це, відповідні технологічні лінії знадобляться у сотнях ВТГ. Але їм буде потрібна підтримка держави щодо стимулювання ринку.
Дані фактори, на думку Едуарда Мкртчана, дозволяють уряду розпочинати переговори зі світовими гравцями та міжнародними донорами щодо цільових інвестицій в Україну, транзиту технологій, старту лізингових та кредитних програм для територіальних громад.