Не можна просто сказати: "Ваш родич вмирає, давайте щось робити, щоб врятувати інших...". Будні української трансплантології

Автор
933
Не можна просто сказати: "Ваш родич вмирає, давайте щось робити, щоб врятувати інших...". Будні української трансплантології

Журналісти "Телеграфа" дізналися, як працює львівський центр трансплантології, які операції робить і як на пересадку органів реагують українці

У низці щоденних резонансних політичних і побутових подій ця історія не могла залишитися непоміченою: тиждень тому, 10 лютого, у Львові медики провели операцію з трансплантації, пересадивши від посмертного донора серце, нирки і печінку відразу чотирьом реципієнтам. Сьогодні вони відчувають себе добре, але поки що залишаються під наглядом лікарів.

Традиція проводжати посмертного донора прийшла з-за кордону

Інформаційні повідомлення про пересадку органів супроводжувалися сотнями коментарів користувачів соцмереж: "Не можу стримати сльози. Це надзвичайна ніч і продовження життя для стількох людей!", "Величезна подяка рідним донора і всім лікарям, які зробили це диво - все разом узяте, врятувало життя чотирьох людина. Родині донора - співчуття і велике спасибі", "Молодці! Потрібно активно пропагувати трансплантацію, щоб це для нас було не дивом, а нормою, так, як в країнах Західної Європи".

Подібні почуття і погляди відчувають тисячі наших співвітчизників. "Телеграф" вирішив детальніше ознайомитися з даним випадком і перспективами розвитку трансплантології в Україні. Але керівник Центру трансплантології Клінічної лікарні швидкої медичної допомоги Львова Максим Овечко після кількох напружених днів підготовки до пересадки та власне операції, був зайнятий врятованими пацієнтами. Тому відповісти на наші запитання висловила готовність керівник відділу інформаційної політики Клінічної лікарні швидкої медичної допомоги Христина Дворецька.

- Все почалося у нас рік тому, коли Клінічну лікарню очолив новий генеральний директор Олег Самчук, який раніше керував Ковельським міськрайонним територіальним медичним об'єднанням, - розповідає Христина Дворецька. - Він прийшов зі своєю командою, в якій, зокрема, був Максим Овечко. Вони ще в Ковелі починали з пересадки нирки і зробили все, щоб продовжувати та розвивати пересадки у Львові.

В Україні вперше відбулася трансплантація підшлункової залози

Варто уточнити, що львівська лікарня швидкої допомоги є найбільшим медичним закладом на всій Західній Україні. Тут понад 1300 стаціонарних ліжок для пацієнтів і близько 1800 медиків персоналу. Але намір проводити операції високого рівня спричинив необхідність глобальних змін.

- Наприклад, раніше в лікарні не було судинної хірургії, було тільки інфарктне відділення, яке займалося лікуванням пацієнтів після інфаркту. Навесні Олег Самчук сформував нову структуру лікарні, в яку ввів Центр серця і судин. У цій структурі об'єднані чотири відділення: кардіології та реперфузійної терапії, кардіохірургії та трансплантації серця, судинної хірургії та інтервенційної радіології - щоб сформувати в лікарні замкнутий цикл і не було необхідності перевозити пацієнтів в інші медзаклади, а надавати їм необхідну допомогу тут і зараз.

У лікарні до того моменту зібралася команда фахівців, які вже брали участь в трансплантації та вчилися за кордоном на міжнародних практиках. У лютому минулого року провели першу пересадку нирок, влітку - першу посмертну пересадку двох нирок і серця. На сьогоднішній день вже проведено шість пересадок серця.

- Христина, людей вразила фотографія медперсоналу, що вишикувався уздовж стін і проводжає посмертного донора. Скажіть, як з'явилася така традиція?

- У нас є колеги, які відвідували зарубіжні країни і бачили такі коридори пошани, зокрема, в Індії. І ми вирішили й у себе таке ввести. Вже кілька трансплантацій поспіль це проводимо. Вважаємо, що це дуже хороший спосіб вшанувати донора, провести його в останню путь.

Донора везуть на операцію через коридор пошани

Зважитися на пересадку потрібно швидко

Про посмертне донорство в Україні говорять не роки - десятиліття. Кому з пацієнтів пощастить - їдуть на такі операції за кордон, що коштує величезних грошей. З одного боку, серед вітчизняних медиків чимало передових і досвідчених фахівців, які в даному випадку "можуть блоху підкувати" чистіше іноземців. І вони були б ще крутішими, якщо б такі операції проводились регулярно, як мінімум, в медустановах обласних міст.

З іншого боку, розвиток трансплантації в нашій країні блокує громадська думка: частина людей впевнена, що якісь "підпільні" медики просто будуть у всіх підряд пацієнтів вирізати потрібні органи і продавати їх направо-наліво.

Надскладна операція: у Львові вперше провели трансплантацію трьох органів (Відео)

Закон про посмертну трансплантацію органів прийняли ще в 2018 році, проте тоді чиновники не встигли прийняти цілий ряд підзаконних актів, без яких новий порядок трансплантації був неможливий. Тільки з 1 січня 2021 року почала свою роботу Єдина державна інформаційна система трансплантації органів і тканин (ЕГІСТ).

- Раніше ми, і той же Інститут серця Бориса Тодурова працювали з листами очікування органів. Тепер такі пацієнти вносяться до Єдиної інформаційної системи, - пояснює Христина Дворецька. - Це не означає, що пацієнти потрапляють на операцію саме в порядку черговості внесення в лист очікування або ЕГІСТ. Все залежить від спеціальних тестів, які проводять, щоб знайти, хто найкраще підходить для пересадки.

В даному випадку саме так і сталося.

- Не дивлячись на складні погодні умови, в цей раз все реципієнти були з Львівської області і потрапили до нас швидко, - згадує Христина. - Але є цікавий момент: печінку спочатку планувалося пересадити жительці Івано-Франківської області. Жінка до нас приїхала з сином і невісткою, але в підсумку, по сімейному рішенню, від операції відмовилася. Після чого система підказала пацієнтку, яка підходила на пересадку (48-річна Галина, мати трьох дітей) і на цей момент якраз перебувала у нас в лікарні. Їй потрібно було прийняти рішення дуже швидко, чекати довго не можна було. У неї цироз, ліків від якого в світі не існує. Тобто, це був її шанс і вона його використала.

Операція з трансплантації органів в Україні

- Як швидко треба доставити реципієнтів на операцію з пересадки?

- Наприклад, беремо останній випадок з пацієнткою, яка стала донором. Вона потрапила до нас з розривом аневризми 6 лютого. Її намагалися врятувати, всі відповідні заходи щодо протоколу, всі можливі реанімаційні дії були виконані. А потім було констатовано смерть мозку. Але тільки коли родич такого пацієнта дає згоду на посмертне донорство, з того моменту починають інтенсивно обдзвонювати людей, які по аналізах підходять на пересадку. Наприклад, можуть зателефонувати ввечері і сказати: "Ви маєте півгодини (час) на роздуми", а потім у людини є кілька годин, щоб дістатися до нас. В цей час всі життєві функції донора підтримуються, але частіше за все, трансплантації проводяться протягом 12 годин після того, як отримано згоду родича.

Пересадка може врятувати життя - якщо про це дізнатися вчасно

За межами офіційного повідомлення про цю операцію залишилися драматичні долі людей, які отримали шанс на життя. Троє з реципієнтів - дорослі люди, у яких вже є діти. А ось здорове серце належало пересадити Василю, якому лише напередодні виповнилося 22 роки. Звичайно, молода людина дуже хвилювалася. Але ви навіть не можете уявити собі, наскільки сильно переживала його мама! Про цю історію виданню Reporters розповіла Ірина Заславець - тележурналістка і засновниця Всеукраїнської платформи донорства "iDonor".

"Василь в палаті один. Його підбадьорюють лікарі, мами поруч немає. Вона в іншій лікарні Львова, з 35-річною дочкою. Три роки тому їй теж поставили страшний діагноз - аутоімунний гепатит, цироз печінки. Єдиним шансом молодої жінки на життя могла б стати трансплантація, як і у випадку брата, але їй про це ніхто не говорив. Поки днями стан не став критичним. Вона вже без свідомості. Мама кличе священика сповідати дочка. Лікарі кажуть - це кінець". "Я хвилююся не за себе, а за сестру", - каже Василь. Він йде на операцію, не знаючи, чи зможе ще її побачити... "

- Христина, ймовірно, дуже складно проводити переговори з родичами людини, що вмирає?

- Це важлива місія і дуже делікатний момент. Але слід сказати, що на сьогодні не в кожному медзакладі України проводять процедуру констатації смерті мозку. Тоді на підставі чого лікар може це робити? Він же не може просто підійти до людини і сказати: "Ваш родич (дружина/чоловік/мама/батько...) вмирає, давайте щось робити, щоб врятувати інших". У нас в лікарні добре працюють служби, які відповідають за констатацію смерті мозку. Це дуже складна процедура, яку сьогодні далеко не кожен медзаклад, головлікар і команда на себе можуть взяти. Потрібен високий рівень професіоналізму медперсоналу, повинна бути проведена вся можлива реанімаційна допомога, безліч обстежень, має бути спеціальне обладнання і спеціально підготовлена команда нейрохірургів. Взагалі, роботу з близькими людей, у яких констатована смерть мозку, повинні проводити спеціально уповноважені координатори.

Трансплантація органів у Львові

- У вас одночасно в операційних працювало кілька бригад медиків. Хто вони?

- Пересадку нирок виконували дві бригади, в одній з них був Максим Овечко, як керівник Центру, разом з нашими урологами. В команді, яка займалася серцем, брав участь наш кардіохірург - керівник відділення кардіохірургії та трансплантації серця Роман Домашіч спільно з Борисом Тодуровим (український лікар-кардіохірург, професор, заслужений лікар України. Автор першої в Україні пересадки серця, - ред.) І його колегами. Звідки у нас взявся Борис Тодуров? Його запросив Олег Самчук в Ковель для проведення першої пересадки серця. Тобто, вони почали співпрацювати ще в Ковелі.

За словами Христини, над пересадкою печінки працювала прекрасна бригада фахівців Національного інституту хірургії і трансплантології ім. О.О. Шалімова, в тому числі, Олександр Гриненко.

- Лікар з великої букви, чудовий хірург, трансплантолог, який був у нас зі своєю командою ще на першій трансплантації печінки. Ми завжди запрошуємо більш досвідчених колег, вчимося самі і також готові ділитися досвідом з іншими. До речі, коли у нас влітку робили пересадку підшлункової залози, то запрошували з Німеччини Григорія Лапшина - хірурга, що спеціалізується на пересадці цього органу в дуже серйозній німецькій клініці. І він, як виходець з України, приїхав зі своєю командою, щоб разом з нашими хірургами провести таку операцію.

Львівська клініка в розвитку трансплантології у себе та в інших регіонах бачить свою мрію й місію.

- Ми розраховуємо на участь в пілотному проекті МОЗ щодо розвитку авіації, - ділиться планами медустанови Христина Дворецька. - Тим більше, що поруч з нами знаходиться Центр екстреної медицини, тобто, якраз служба карет "швидкої допомоги", які привозять до нас пацієнтів.

В рамках цієї програми розроблено проект вертолітного майданчика. І львівські медики сподіваються, що в такому випадку зможуть не тільки допомагати пацієнтам з різними серцевими патологіями, коли кожна хвилина має значення, але це також стане найважливішим підмогою для трансплантології. Ну а в МОЗ напередодні нового року заявили, що в 2021-му планується провести в Україні не менше 250 операцій з трансплантації органів.

Трансплантація в Україні: Степанов каже, що є чіткий план на два роки