Європейські журналісти-розслідувачі витрачають близько 90% часу на контент

Європейські журналісти-розслідувачі витрачають 88% робочого часу на планування, збір даних та виробництво контенту, і лише 12% витрачається на просування та оцінку впливу матеріалів.

Про це свідчать дані дослідження моделей функціонування європейських розслідувальних медіа, здійснених центром розвитку журналістики Media Development Foundation і презентованих в Укрінформі у четвер.

"88% часу журналістів витрачається на: планування, збір даних та виробництво.12% витрачається на просування та оцінку впливу", - йдеться у дослідженні.

З цього приводу заступник директора з досліджень Могилянської школи журналістики Дарія Орлова зазначила, що такий розподіл часу у роботі є дисбалансним, і необхідно більше часу виділяти на спілкування з аудиторією.

"Типова проблема, яку ми побачили, проаналізувавши відповіді журналістів на питання, це те, що є дисбаланс у роботі, оскільки левова частка часу витрачається на редакційні завдання, щоб продукувати контент. Якщо подивитись на просування і відстежування впливу - досить незначний відсоток часу (12% - ред.) витрачається, хоча тут є великий потенціал. Він полягає в тому, щоб розуміти свою аудиторію і спілкуватися з нею", - сказала вона.

Орлова додала, що одна з рекомендацій авторів дослідження полягає в тому, щоб редакції співпрацювали з фахівцями із залучення аудиторії та громад.

"Маючи тісний контакт з аудиторією, можна отримати багато ресурсу. В деяких країнах люди доволі охоче беруть участь у процесах зі збору даних, відчуття, що вони залучені до великого проєкту, дає певне задоволення. І це те, що можна використати", - зауважила вона.

Згідно з дослідженням, розслідувальні медіа можна класифікувати за чотирма організаційними типами: Модель повної інтеграції: визначають своєю місією всю низку завдань - від висвітлення теми до просування матеріалів й виконують їх усі під «одним дахом»; Виробники контенту: зосереджуються на висвітленні тем та сторітелінгу, мають партнерів для розповсюдження матеріалів. Зазвичай «виробники контенту» розглядають адвокацію як таку, що виходить за межі їх головної місії; Локальна модель: передбачає значне використання волонтерів для збору даних та локальної мобілізації. Медіаорганізації зосереджуються на редакційних завданнях та власне виробництві контенту.

Також у дослідженні описана модель, базована на компетенціях: збалансована модель, яка передбачає залучення зовнішніх фахівців та волонтерів/організацій громадянського суспільства на різних етапах роботи, відповідно до прагматичної оцінки сил та спроможностей.

Під час дослідження експерти аналізували 30 європейських медіа.

Як Ткаченко прокоментував обшуки на "1+1"

Media Development Foundation (MDF) є центром з розвитку журналістики в Україні і в Центральній та Східній Європі, зусилля якого спрямовані на посилення спроможності журналістів та медіаорганізацій.

MDF працює з редакціями, щоб допомогти їм впроваджувати інноваційні бізнес-моделі, переважно через програми медіа акселераторів, а також використовує широку партнерську мережу для стимулювання кар'єрного розвитку молодих журналістів, заповнення прогалин у професійних навичках та обміну досвідом щодо ефективних та неефективних практик.