День украинской письменности: лучшие поздравления в стихах и открытках (Фото)

Вітаю, шановне людство з днем української писемності та мови!

Бажаю процвітання та якомога більшого існування нашій українській мові! Нехай живе наша рідна мова! Люди, радіємо що в нас є наша, рідна українська мова!

Я на рідній мові друзям щастя зичу.

Хай добро хлібину кожному несе.

У гостинну хату щиро всіх покличу -

I вони, я певний, зрозуміють все.

I вони, я певний, зрозуміють слово

Де матусі ласка, батькове тепло,

Де вкраїнське поле пахне барвінково,

Де вкраїнська пісня встала на крило!

У святковий День української писемності та мови хочу щиро побажати всім нам любити та берегти свою рідну мову. Нехай материнське слово буде для всіх нас оберегом!

Солов'ї розливаються ніжно

У зеленім веснянім гаю,

Син до матері каже: — Ця пісня

Дуже схожа на мову твою!

Посміхається мати до сина:

— Пам'ятай, моє миле дитя,

Рідна мова завжди солов'їна,

Зігріває людей все життя!

Наша мова живе й буде жити,

Бо вона, ніби подих весни —

Пам'ятай ти завжди про це, сину,

Рідне слово теплом огорни!

Шановні співвітчизники!

Щиро вітаємо вас із Днем української писемності та мови.

Мова – це важливий чинник самовизнання нації, надійна основа розвитку країни, загартована багатовікововю історією та відточена творчістю найталановитіших українських письменників. Саме мова є душею нації, її генетичним кодом, адже у її глибинах народилося культурне надбання, яким може пишатися український народ. Без рідної мови жодна людина не здатна почуватися повноцінною частиною свого народу, його історії та культури.

Велична, щедра і прекрасна мова.

Прозора й чиста, як гірська вода,

Це України мова барвінкова,

Така багата й вічно молода.

Рідна мова, мов гірська вода,

Рідна мова вічно молода,

Рідна мова, в серці з ранніх літ

Гордо лине мова у політ!

Вона, як ніжна пісня колискова,

Заходить в серце й думи з ранніх літ,

Це мова, наче пташка світанкова,

Що гордо лине у політ!

Мова - це історія народу.

В ній відбито все його життя:

Наший склад і звичаЇ, і побут

З давнини й до нашого життя.

Довго ти пригнічувалась, мово, -

Промайнув тернистий довгий шлях,

Доки стала мовою народу,

Що звучить з любов"ю на вустах.

Мово моя рідна, материнська!

Ти співуча, ніжна і близька.

Хай же дух незгасний український

У житті нас завжди зігріва.

Процвітай же, мово калинова,

І тобі не в"янути в віках:

Мелодійна українська мова -

Чарівний, навік коштовний скарб!

Як ти звучиш калиново-дубово,

Рідна моя,Українська мово!

Слово м’яке, оксамитове, байкове,

Слово є дідове, слово є батькове.

Білодідове, Сивоконеве,

Чорноволове вже узаконене.

В соннім спокої вогонь твій ледь бився.

Але страху я тоді натерпівся!

З тої халепи не вийшли б ми зроду.

Кляпи, здавалось, в ротах у народу.

Та щоб підняти тебе із гробовищ,

Стали до ґерцю Жулинський, Грабович.

Щоб воскресити тебе з домовини,

В діло пішли каменюки й дубини.

Вороне чорний! Даремно ти крячеш.

Ріднеє слово жиє і є - бачиш!

Рідна моя українськая мова

Житиме вічно - кльова, фірмова!