Ситуація ідіотськи-патова: російські війська у місті наче є, а російського контролю нема

Ситуація починає вимальовуватися. І вона — за певними трагічними винятками — неочікувано позитивна.

Мітинги в Херсоні та Мелитополі, а також ситуація в Енергодарі, показали дуже важливу штуку: росіяни не здатні контролювати навіть ті міста, з яких вони тимчасово вибили ЗСУ.

Планувалося, що контроль там буде покладатися на Росгвардію та новостворені адміністрації з колаборантів. Росгвардію вибили, колаборантів в більшості міст просто не знайшлось — бо ті чудово розуміють, що їх тупо вбиватимуть по ночах.

Таким чином ситуація ідіотські-патова. Російські війська у місті наче є, а російського контролю нема.

Звісно, якщо дати їм оговтатися, вони щось придумають — натянуть якусь паскуду з росії, чи завезуть колаборантів з Криму та Донеччини. Але оговтатися ніхто не дає. Кишки, які вони намагалися тягнути вчора-сьогодні, здебільшого обрубані. Київ, Харків та Чернигів стоять та навіть ходять в контратаку. Розвиток наступу на правобережній частині Півдня не вдається, більш того — росіяни кидають техніку, що вказує на нестачу постачання.

Паралельно з тим замість санкцій росія отримала просто економічну війну на знищення. Їх загоняють у минуле.

Таким чином все, що їм залишається — це максимізувати рівень насильства там, де це можуть, в надії потім щось собі виторгувати.

Найбільша загроза зараз — ситуація в Маріуполі. По-перше, росіяни здатні створювати там високий рівень насильства, по-друге — у випадку захоплення міста знайдуть окупаційну адміністрацію з чепушилінських колаборантів. Менші, але актуальні загрози — гуманітарні проблеми Харкова та спроби росіян охопити українські підрозділи в ООС.

Себто, ми ще війну не виграли. Але вже виграємо. Слід втримати та розблокувати Маріуполь, слід обрубити кишки в Ізюмі та під Черніговим, слід відігнати росіян від Києва та Харкова, а після цього — йти звільняти Херсонщину, Донеччину, Крим та Придністров'я.

Це можливо. Ворог виявився слабшим та тупішим, ніж думали ми, вони та сторонні спостерігачі. Це наш шанс. І у нас немає іншого вибору, окрім як ним скористатися.