Чим менше у Києві простих цивільних, тим легше військовим

Важливе для киян. Противник дуже хоче взяти Київ, але хрін візьме — сили мало. Однак за сприятливого збігу обставин росіяни можуть осадити столицю і втягнутися в міські бої. Вони призведуть до серйозних руйнувань, бо на житловий сектор у цьому випадку всім буде вже пофіг, а облога викличе неминучий дефіцит продуктів, ліків, товарів першої потреби та загалом погіршить якість життя киян.

Ми нація героїв, ми сміливі шопі*дець і категорично не хочемо, щоб хтось побачив нашу слабкість: ні вороги, ні друзі. Додають до цього ще й обурення деяких гіперпатріотів з приводу боягузтва людей, що залишають свої будинки. Ми не хочемо бути боягузами, ми не хочемо, щоб у нас тицяли пальцями, тому залишаємось під обстрілами, але це не завжди правильна тактика.

Чим менше в місті громадянських, що пересуваються або ховаються, тим легше військовим — це, по-перше. Вони вже втомилися за нас паритися, їхнє завдання знищувати супротивника. По-друге, зменшується навантаження на інфраструктуру, менше витрачається продуктів та ліків, а у разі серйозного замісу – знадобиться менше транспорту для термінової евакуації. Грубо кажучи, у столиці мають залишитися лише ті, без кого її функціонування неможливе: військові, критична інфраструктура, активні волонтери.

Тому якщо ви бармен, айтішник, менеджер з продажу, тамада — спробуйте виїхати в безпечне місце. Навіть якщо ви чоловік. Ні, не соромно. Так, у вас може бути м’язова маса і навіть можуть дзвеніти яйця, але користь від них без зброї, якою можна вбити окупанта. Перебирайтеся на Захід, до Центру і працюйте за власними силами: боєць економічного фронту зараз — звання не менш почесне, важливе і потрібне. І жодних розмов про те, хто сміливіший, а хто ні — мірятися піпіськами будемо потім, зараз війна.