"Амадока": новий твір від авторки роману "Фелікс Австрія"

Письменниця, перекладачка та публіцистка Софія Андрухович відома поціновувачам як авторка прозових книжок "Літо Мілени" (2002), "Старі люди" (2003), "Жінки їхніх чоловіків" (2005), "Сьомга" (2007). У 2014 році випустила роман "Фелікс Австрія", що того ж року отримав відзнаку "Книга року BBC",також вийшов фільм "Віддана" за цим твором. У 2015 році стала лауреаткою премії імені Джозефа Конрада. У 2016 році Софія Андрухович спільно з Мар’яною Прохасько написали дитячу книжку-картинку "Сузір’я Курки", яка увійшла до престижного каталогу в галузі міжнародної дитячої та юнацької літератури "Білі круки".

А за кілька тижнів у "Видавництві Старого Лева" вийде новий роман Софії Андрухович – "Амадока". Над твором Софія працювала майже шість років. Обкладинку до нього створила творча майстерня "Аґрафка" (Романа Романишин та Андрій Лесів).

"Назва книжки – "Амадока" – походить від назви найбільшого в Європі озера, розташованого на території сучасної України. Вперше про нього згадує Геродот і впродовж кількох століть середньовічні картографи відтворюють його на мапах. Аж раптом воно зникає і з мап, і зі згадок. Та цей роман – не про озеро, а про його зникнення. Про зникнення цілих світів та культур і про те, що залишається натомість. Чи може існувати зв’язок між єврейською Катастрофою Східної Європи і знищенням української інтеліґенції в часи Сталінських репресій? Чи сягає забуття однієї людини на кілька поколінь під землю? Та чи здатні любов і терпіння торкнутись свідомості іншої людини?", зауважує starylev.

""Амадока" – це роман не так про події, як про переповідання подій, – уточнює Софія – В ньому важливі не історичні факти, не достовірність, а намагання виявити, яким чином ми поводимося з власними і чужими спогадами про обставини і пережиття. Оповідь – один із способів порятунку слабкої, крихкої, зворушливої людини, розшматованої обставинами, владою інших людей, власними слабкостями. Створення оповіді – це ткання власної версії світу, деформованої настільки, наскільки деформований той, хто тче. Людина шукає власної цілісності, створюючи міф. Міф про себе, про свою любов і свій гріх, про почуття провини і чесноти, про світ і його закони. І це словесне плетиво має так багато сенсів, стільки причин для появи: воно пом’якшує і захищає, пояснює і заповнює, згладжує гострі кути, ховає від руйнівної правди, повідомляє правду у спосіб, в який її нарешті, можливо, вдасться прийняти. У спосіб, в який складна правда перестане бути руйнівною, ставши натомість цілющою. А ще оповідь поєднує людей. Поєднує персонажів історії, поєднує близьких і далеких, поєднує оповідача і слухача. Оповідь – це вияв любові. "Амадока" – роман про те, як кожна людина прагне, потребує і шукає любові, і про те, наскільки плутані стежки вона вибирає для своїх пошуків".

Добряче розігріє увагу: нові українські книги, варті вашої уваги (Фото)

"Сюжет роману охоплює кілька епох. Але центральною залишається сучасність. Понівечений до невпізнаваності в одній із гарячих точок на Сході України, герой роману "Амадока" тільки дивом залишився живим. Це сумнівна втіха, оскільки важкі травми призвели до повної втрати пам’яті: чоловік не пам’ятає ні свого імені, ні звідки походить, не пригадує жодної близької людини, жодного фрагменту свого попереднього життя. Таким його і віднаходить жінка, любов і терпіння якої здатні творити дива: сягати найглибших пластів забуття і спогадів, поєднувати розрізнені клапті понівеченої свідомості, зшивати докупи спільну історію", зазначає starylev.