У чому відмінність радянських хрущовок і "панельок" від житла в США: блогер наочно пояснив різницю (фото)

Фанати СРСР часто люблять згадувати, що, мовляв, у ті часи громадянам роздавали "безкоштовні" квартири. При цьому вони забувають вказати, що безкоштовним це житло не було, просто їм не доплачували близько 90% зарплати. Саме ці гроші й витрачалися на потреби держави, і з яких фінансувалося будівництво цих будинків.

Про це нагадує білоруський блогер Максим Мирович у своєму блозі.

Він вирішив порівняти типове житло у СРСР із житлом у США.

"До п’ятдесятих-шістдесятих років міське населення великого сталінського СРСР жило головним чином у дерев’яних бараках, а також у перенаселених комуналках, зроблених у будинках царської епохи", — написав він, додавши, що окремим щасливчикам щастило більше і вони отримували будинки в "сталінках", де було таке диво як окрема ванна кімната та кухня.

Масове житло почали будувати лише за Хрущова, які блогер порівнює з "ляльковим будиночком".

"Якщо в царських будинках площу 40 метрів займала одна вітальня, то тепер на ній вміщалася окрема квартира з ванною і кухнею, темненькими кімнаточками, низенькими стелями та тещею з тестем, що приїхали в місто з села", — пише він.

У сімдесятих їм на зміну прийшли будинки брежнєвської епохи, які від "хрущовок" відрізнялися лише товстішими стінами та більшою поверховістю.

Саме в таких будинках і зросла більшість людей, які застали радянський час. Хоч у СРСР "трьошка" вважалася розкішшю, оскільки більшості доводилося жити в "однушках" або "двушках", за світовими мірками таке житло є убогим.

Як зазначає Мирович, побачити убогість такого житла типовий мешканець Союзу не міг, оскільки йому не було з чим порівнювати. У таких будинках жили всі знайомі, а доступу до світових ЗМІ вони не мали.

Водночас він зазначає, що подібні житлові масиви намагалися будувати й у США. До того ж на 20 років раніше, ніж у СРСР.

Так, в 1965 році в Міссурі було завершено будівництво кварталу "Прюїтт-Ігоу", який дуже нагадує типові будинки в СРСР 70-х років. Втім, він простояв там недовго.

Оскільки місцеві жителі заробляли набагато більше за типових радянських роботяг, то більшості з них вдалося швидко накопичити потрібну суму грошей і переїхати з тісного мурашника. Це призвело до того, що вже до кінця 60-х квартал перетворився на гетто з розгулом злочинності та низьким рівнем життя.

1972 року квартал був знесений.

Типове житло в США є дво- або триповерховим будинком з безліччю кімнат на окремій земельній ділянці. При цьому в ньому окрема кімната передбачена для кожного члена сім’ї.

"Як правило, в типовому американському будинку кілька санвузлів, мінімум два — по одному на кожному поверсі. У сучасних будинках окремий санвузол (а також окрема комора і вбиральня) прибудовується взагалі до кожної житлової кімнати (спальні) в будинку. Додайте до цього ще власна ділянка, на якій часто є ще окремі будівлі, на зразок гаража на 2-3 машини, окремої майстерні, барбекю-зони тощо", — підсумував Мирович.

Звичайно порівнювати радянське житло для середнього класу з американським немає сенсу. Та й до того ж варто нагадати, що багатьом жителям вже неіснуючої "наддержави" доводилося по кілька років стояти в чергах, щоб отримати той самий осередок у мурашнику, де їм потрібно було прожити все життя.