Дубогризенко, Заплюйсвічка і не тільки: що означають і звідки пішли кумедні українські прізвища

Нині українці дуже серйозно ставляться до своїх прізвищ, проте варто пам’ятати, що вони спочатку були прізвиськами, які давалися неформально. Тому не варто дивуватися, що деякі з них звучать скоріше як жарт.

Як пише OBOZREVATEL, деякі прізвиська давалися жартома, яким з іронією намагалися описати рід діяльності тих чи інших людей. Зрештою це прижилося як прізвище і збереглося до сьогодні.

При цьому наголошується, що багато і цих професій вимагали значного досвіду та серйозних умінь. Тому жартівливе прізвище не означає, що до засновника роду ставилися зі зневагою або не мали поваги.

До таких прізвищ належать, наприклад:

• Дубогризенко — тесляр, працівник по дереву;
• Мукосієнко — мірошник;
• Тягнишкира — шкіряник або швець;
• Шклобій — скляр;
• Заплюйсвічка – молодший служитель церкви, який допомагає священникам у служінні. Наприклад, запалює свічки або дзвонить у дзвони.

Варто зазначити, що деяких професій вже давно не існує, але й досі існують пов’язані з цим прізвища, наприклад:

• Бондар – ремісник, який створював бочки та відра;
• Гончар – майстер роботи з глиною, переважно займався виробництвом посуду;
• Стельмах – майстер з ремонту возів та саней;
• Кушнір — ремісник по шкурах і хутрі;
• Лимар – майстер з кінської упряжі та інших виробів з ременів;
• Гармаш – виготовляв та обслуговував гармати;
• Бортник — людина, яка займалася лісовим бджільництвом;
• Гутник — майстер, який виготовляв посуд зі скла.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, що деякі українські прізвища походять від слів, які вже зовсім не використовуються. Їх могли давати людям за зовнішньою ознакою або за їх поведінкою.