Страшна різдвяна казка, що зробила зіркою Джонні Деппа: 35 років фільму "Едвард — руки-ножиці"

Починаємо дивитись головні різдвяні фільми

Серед усіх стрічок, які вдячне людство переглядає щороку на Різдво, "Едвард — руки-ножиці" Тіма Бертона посідає особливе місце — поряд з іще одним фільмом-ювіляром цих днів, "Бразилією" (1985) Террі Ґілліама. "Телеграф" згадує одну з головних різдвяних казок дев’яностих і те, як за 35 років змінилися її творці.

Ця готична фантазія про вигнанця з ножицями замість рук, який ненадовго стає героєм американського "субурбікону", розмальованого аніліновими барвами, здається надто похмурою для маленьких глядачів і надмірно дидактичною — для дорослих.

Але фільм ідеально вписався в "дивну" атмосферу дев’яностих, паралельно зробивши знаменитим Джонні Деппа: гарний хлопець із телесеріалів в одну мить перетворився на улюбленця інді-режисерів. Також стрічка створила навколо режисера Тіма Бертона легенду про великого хлопчика-вундеркінда — щоправда, самому "хлопчикові" на той момент виповнився вже 31 рік. Джонні Деппу було лише 26, але обидва вони виглядали підлітками, які нарешті дісталися до улюблених іграшок.

Такий імідж, звісно, був ретельно продуманою стратегією режисера, який обрав для комерційного кіно мову сучасної казки — тієї, що говорить про зовсім не дитячі явища й речі. Уявлення про самотність, відчуження, біль, неможливість любити й жити за правилами "нормальних" людей втілені саме в історії штучної людини з ножицями замість пальців. Надзвичайно наочний образ істоти, яка буквально завдає болю всьому, до чого торкається.

Безперечно, це одна з найкращих ролей Джонні Деппа — він грає майже без слів і з мінімальною мімікою. (Показово, що спочатку на роль пробувався Том Круз; відомий анекдот, ніби він запитав Тіма Бертона, як Едвард із такими руками ходить до туалету.) На жаль, утративши з віком свій "інопланетний" образ, Депп виявився на диво посереднім актором. Або ж мода на фріків у кіно безповоротно минула?

Жанр "казки для дорослих" виявився безпрограшним: будь-який чоловік, у якого був люблячий батько, не пройде байдужим повз "Велику рибу" (2003). Так само кожен дорослий "задрот", якого били в школі, ототожнює себе з Едвардом. Те, що 35 років тому вважалося "милою ексцентрикою", сьогодні сприймається як притча про інакшість. До речі, те, що герою Деппа дісталося кохання головної шкільної красуні у виконанні Вайнони Райдер, — типова, як кажуть психотерапевти, компенсаторна фантазія.

Цей мотив внутрішньої дитини, яка протистоїть "правилам гри" американського середнього класу (неважливо, чи йдеться про Ґотем, чи про містечко Сонна Лощина), Бертон втілив у своїх найкращих фільмах, уміло балансуючи між голлівудським блокбастером і чимось максимально наближеним до "авторського" кіно. Багаторічний хітмейкер, він по-справжньому провалився лише один раз — з "Едом Вудом" (1994). Мабуть, глядачі вирішили, що цей дивакуватий режисер і сам може нишком перевдягатися в жіночі сукні. (Як казав в одному з інтерв’ю Джим Джармуш, десь в Айові за слово "поезія", сказане в барі, вам можуть засунути пістолет у дупу.)

Вважається, що Бертона остаточно перемолола й виплюнула Disney з фільмом "Дамбо" (2019) — він навіть не соромився порівнювати себе самого з цирковим слоником. Хоча смак почав зраджувати Бертону ще на "Свіні Тодді" (2007), а згодом режисер балансував між самопародією у "Великих очах" (2014) та ностальгійним самоцитуванням у "Домі дивних дітей міс Перегрін" (2016). Втім, кожен фільм приносив студії добрі гроші.

Сьогодні Тім Бертон перезапустив свою кар’єру на телебаченні із серіалом "Венздей", який став великим глядацьким хітом, і зняв сиквел свого першого великого успіху 1988 року — "Бітлджус Бітлджус" (2024). Він розійшовся з черговою красунею — цього разу з Монікою Беллуччі — і цілком упевнено дивиться в майбутнє.

Чого не скажеш про його багаторічне альтер-еґо Джонні Деппа. Геніяльно монетизувавши образ фріка в серії фільмів "Пірати Карибського моря", він нарешті став іконою попкультури. Але з середини десятих років актор дедалі частіше помиляється: відчайдушно кривляється у "Мордекаї" (2015), переграє в "Убивстві у "Східному експресі"" (2017), ховається під товстим шаром гриму в "Чорній месі" (2015).

Скандальне розлучення з Ембер Герд ледь не поховало його кар’єру, але після боязкої спроби повернення з торішньою костюмованою мелодрамою "Жанна Дюбаррі" актор навіщось зібрався екранізувати "Майстра і Маргариту". Хід сміливий: або пан, або пропав. Але радше друге. Сьогодні Джонні Деппу 62, і навряд чи він "перезапустить" себе у вікових ролях, а продюсерських або режисерських удач за ним поки що не помічено.

Після "Едварда" Вайнона Райдер (яка зіграла Кім) знімалася у Жана-П’єра Жене, Френсіса Форда Копполи, Мартіна Скорсезе, Джима Джармуша й Вуді Аллена — утім, хто в нього тільки не знімався. Але рання слава і болісний розрив із Джонні Деппом дорого коштували молодій жінці: 2002 року 30-річну акторку ловлять на крадіжці в магазині, і вона зізнається у токсикоманії на тлі багаторічної депресії.

І коли в середині нульових здавалося, що зірочка Вайнони Райдер безповоротно закотилася, акторка робить вдалу ставку, знявшись у "Дивних дивах" (2016–2025). Сьогодні 54-річна акторка живе тихим життям зі своїм партнером, британським дизайнером Скоттом Ганом, і тримається осторонь блокбастерів. Роль у популярному серіалі принесла їй безліч номінацій — щонайменше на "Золотий глобус", "Сатурн" і "Супутник". А молода аудиторія "Дивних див" і гадки не має про її так звану "скандальну репутацію".

Раніше "Телеграф" писав про фільм Майкла Манна "Сутичка", який відзначив 30-річний ювілей.