Джемілєв: Депортація кримських татар була геноцидом

Читать на русском
Автор
Джемілєв: Депортація кримських татар була геноцидом Новина оновлена 14 травня 2024, 14:37

Депортація кримських татар була справжнім геноцидом, оскільки понад 46% переселенців загинули у місцях висилки від голоду та хвороб.

На цьому наголосив лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв у ході дискусії щодо ситуації в Криму, проведеної напередодні 71 річниці депортації.

"Це перевернуло долю кримськотатарського народу. Це був справжній геноцид. Проведені нами дослідження показали, що особливо у перші роки після депортації від жахливих умов у місцях депортації померло близько 46,4% наших співвітчизників", — сказав Джемільов.

Ті, хто лишився, нагадав він, вже після смерті Сталіна почали боротися за можливість повернутися на свою історичну батьківщину. Ця боротьба тривала кілька десятиліть. "Кримськотатарський національний рух з перших днів свого існування проголосив принцип ненасильства. Використовувалися лише демократичні методи, і все одно через в’язниці та табори пройшли сотні моїх співвітчизників", — сказав лідер кримських татар.

Спочатку їх засуджували за антирадянську пропаганду, створення антирадянських організацій, а з 1966 року, коли було внесено зміни до Кримінального кодексу СРСР, — за створення та розповсюдження документів, що ганьблять Радянський Союз.

"Ми ще не встигли повністю повернутися на свою батьківщину. За нашими оцінками, за межами Криму знаходяться понад 100-150 тисяч співвітчизників за різними обставинами. Але ті, хто повернувся з великими труднощами, долають шовінізму атмосферу, яка встановилася на нашій землі", — сказав Джемільов.

Кримськотатарський народ поступово почав відновлювати свої права в демократичній державі Україна: "Але з кінця лютого минулого року – нова окупація, новий режим, який багато в чому нагадує той режим, проти якого кримські татари боролися кілька десятиліть".

На думку Джемільова, наразі ситуація в Криму як за Сталіна — прослуховування, стеження. "Новий режим нагадує 50-ті роки радянської влади. У чомусь він навіть гірший, адже тоді за інакодумство садили до в’язниці, але це була процедура. А тепер людина просто може зникнути", — зазначив він.

За його словами, 18 представників кримськотатарського народу в АРК безвісти зникли. "Ми знайшли поки що тільки три трупи, решта – невідомо де. Але, швидше за все, вони теж мертві. І ніхто за це не несе відповідальності", — зазначив Джемільов.

Як повідомлялося, цього року, як і минулого, самопроголошена кримська "влада" знову відмовила Меджлісу у проведенні жалобного мітингу, присвяченого роковинам депортації. Адміністрація Сімферополя стверджує, що на ту саму дату та час нібито раніше було подано повідомлення, погоджене в установленому порядку, про заплановані заходи іншою кримськотатарською організацією.

Альтернативного місця для проведення заходу влада не змогла запропонувати, бо у Криму, згідно з постановою "Ради міністрів Криму", немає вільних місць для проведення публічних заходів на території Сімферополя.

Операція з депортації розпочалася вранці 18 травня 1944 року та закінчилася о 16:00 20 травня. Для її проведення було задіяно війська НКВС у кількості понад 32 тисячі осіб. Офіційною причиною депортації вказувалося на співпрацю деяких кримських татар з нацистською Німеччиною. Депортованим відводили від кількох хвилин до півгодини на збори, після чого їх вантажівками транспортували до залізничних станцій. Звідти ешелони з ними відправляли до місць заслання. Тих, хто чинив опір або не міг іти, найчастіше розстрілювали на місці. Померлих ховали поспіхом поруч із залізничним полотном або ж не ховали взагалі.

Протягом 12 років до 1956 року кримські татари мали статус спецпереселенців, який означав різні обмеження у правах, зокрема заборону на самовільне (без письмового дозволу спецкомендатури) перетин кордону спецпоселення та кримінальне покарання за його порушення.

На відміну від деяких інших депортованих народів, які повернулися на батьківщину наприкінці 1950-х, кримські татари позбавлені цього права формально до 1974 року. Масове повернення народу до Криму розпочалося лише 1989 року. Тоді депортація була визнана Верховною Радою СРСР незаконною та злочинною.