Кілька порад, які допоможуть налаштувати мозок на новий ритм роботи під час карантину

Карантин рано чи пізно завершиться, нормальне життя відновиться, а ось нераціонально витрачений час буде вже не повернути.

Перший карантинний тиждень добігає кінця. Дехто з нас вже мав досвід віддаленої роботи через формат компаній, у яких працює, але більшість уперше опинилась перед викликом працювати поза офісом.

Перший тиждень… Назвемо його "чернеткою". Вранці ми довгенько позіхали у своїх ліжках та по декілька годин налаштовувалися на робочий настрій. Нам не треба було поспішати, щоб встигнути проскочити затори чи завезти дітей у дитячі садки й школи. Ми подеколи й зовсім не виходили з режиму піжамного дресс-коду, вишукуючи зручне «робоче» місце між ковдрами, подушками й кухонними диванами. А увечері закінчували робочий день теж досить умовно - ані садок, ані школа, ані навіть страшні своїми балами довжелезні вечірні затори не визначали дедлайни нашим робочим дням цього тижня.

Усе визначив карантин, який дехто з нас, як і більшість школярів, почали підсвідомо сприймати за канікули з обмеженим режимом.

Для кожного з нас такий режим новий, а значить незручний, дратівливий і точно не такий, що додав нам цього тижня ефективності й спокою. "Новий" режим наш мозок сприйняв (як і будь-що нове) як загрозу й опирався йому. Ще б пак! Коронавірус зруйнував чинні протягом багатьох поколінь автоматичні механізми:

В офісі - нічого робити.

Сніданок - не регламентовано і можна, нарешті, без поспіху.

В офіс більше не треба добиратись: де прокинувся - там і офіс.

Робота в проміжках із сном і навіть, можливо, із сексом - у спальні.

Робота почергово з їжею і домашніми клопотами - на кухні.

Телефонні перемовини, скайп-коли, спокій і тиша - у ванній.

Додому - не треба. Бо на цей невизначений час наші домівки стали all inclusive - офіси, школи, садочки, ресторани, спа, кімнати для нарад тощо.
І так можна б було експериментувати з часом, нервами, емоціями - і своїми й дитячими - і надалі, якби перспектива "all inclusivе" не стала визначеним "короною" режимом ще на кілька тижнів. Тож вимикаємо "піжамний" режим, вмикаємо режим "домашній офіс".

Робочий режим

Перше й основне: у словосполученні "робота з дому" визначальне слово - "робота". Тобто всього лише фізично змінилось місце, із якого ми працюємо - кожен згідно з графіком, про який є домовленості.

Нам з вами не треба діставатися до роботи, але це не виключає необхідності робочого розпорядку. Чітко визначте свій робочий час і дотримуйтесь його.

Робочий стіл

Робоче місце має бути зручним саме для роботи - не для сексу або сну. Тому ліжко не може бути робочим місцем. Визначте у своєму помешканні тимчасову робочу зону. Приберіть звідти все зайве і те, що може відволікати. Правда, що тепер не треба їхати до свого робочого місця. Нехай до нього буде крок чи два, але це має бути робоче місце. Мозок буде перемикатись у відповідний режим кожного разу, коли ви сідатимите за свій "робочий стіл", не важливо, яку форму він матиме.

Дрес-код

Ви не підете на роботу в піжамі (ну хіба що за винятком Всесвітнього дня піжами). Змінюючи піжаму на костюм, ви налаштовуєте мозок на інший режим. Не спантеличуйте свій мозок і на час карантину - змінюйте піжаму на робочий (нехай і відносно) одяг. Підбори і чоботи нехай у цей час теж побудуть на карантині - чекатимуть на кращі часи.

Перерва

Протягом робочого дня ми зазвичай робили кілька перерв, щоб випити кави, поговорити з колегами, пообідати. Але навряд чи у вільний від "корони" час ми відривались би від роботи, щоб подивитися новий серіал чи щойно анонсовану прем'єру. За останнім ми йшли в кіно чи збиралися перед екраном з друзями. Що ж, тимчасово опція з кінотеатром недоступна - і краще не порушувати цього режиму.

Комунікація

За останні тижні колосально зросла кількість дзвінків. Багато в чому через те, що ми маємо більше часу поговорити з близькими й рідними. Протягом робочого дня… Це погано. Як погано й те, що віддалений режим сильно обмежує нашу звичну комунікацію з колегами. Ми менше обговорюємо завдання, складнощі, проекти, помилки.

І якщо від дзвінків рідним у "робочий" час я раджу утриматися, комунікаціям з робочих питань на період віддаленої діяльності варто приділяти більше уваги ніж зазвичай:

- надавайте перевагу дзвінку, коли можете вибрати: написати листа чи подзвонити. Жива розмова емоційніша й викликає більше довіри. Ми відчуваємо зараз брак і першого й останнього.

- перемовини з кількома учасниками проводьте через відеодзвінки. Нам треба хоча б віртуально підтримувати зорові контакти й бачити один одного. Такі розмови також допомагають емоційності взаємодії.

А ось від дзвінків з ліжка варто утриматись. Зверніть увагу на свій голос і стиль розмови, коли ви говорите сидячи за робочим столом чи зручно розмістившись між подушками. Різниця очевидна. У другому випадку ви навряд чи можете звучати професійно і по-діловому. Хоча б навіть через фізичну позу. Тому в робочий час дзвінки, будь ласка, з робочого місця.

Картинка

Так, нас не "зустрічатимуть за одягом" у період карантину. Своє враження клієнти й колеги складатимуть через те, як професійно ми поводимося в цей час. Проте… Інколи відеодзвінок може неочікувано застати нас із фоном у вигляді туалетного кахелю, дзеркала у ванній кімнаті, на фоні кухонної плити або затишної ковдри чи залишенної після ранкового фрешу склянки. Жодне із зазначеного не додає нам балів у кошик професіоналізму. Тому те, де ви проводите свій відеокол, визначає багато в чому й те, як він пройде.

У кращі часи шумом на фоні були водоспади, подекуди океанські хвилі чи морські бризки. Останнім часом - шум крану з кухні, чи, що також буває, бачка з ванної кімнати… Ну, це ж не комільфо. Будь ласка, подбайте про звуковий фон, чи, навіть краще, про повну звукову ізоляцію.

Кінець робочого дня

Він має бути чітко регламентованим. Зрозуміло, що ви й так перебуваєте разом із дітьми-чоловіками-дружинами-сестрами-братами… Проте робота - це робота. Час із рідними - це про них і для них. Тому визначте і задекларуйте для домашніх свій робочий графік. Домовляйтеся, за можливості, про режим тиші на період вашого робочого часу, й віддячуйте своєю увагою за його дотримання.

Робочий режим "з дому" дає величезну спокусу провести час без зайвої метушні, дедлайнів, спілкування й задач - перечекати, пересидіти, перебути. Але справа в тому, що карантин завершиться рано чи пізно, наше "нормальне" життя відновиться. Єдиним невідновлювальним ресурсом залишається час. Час не зважає на те, де для кожного з нас минає - удома, в офісі, у ліжку. Час - єдиний ресурс, рівномірно розподілений між усіма жителями планети.

І поки всі інші ресурси для нас обмежені, використовуймо з розумом цей.

Життя триває.