Як Зеленський привітав українців з Новим роком: повний текст

Президент Володимир Зеленський у новорічну ніч традиційно звернувся до українців.  Наводимо повний текст президентського вітання.

Дорогі українці!

До кінця 2020 року залишаються лічені хвилини. Час підбивати підсумки, робити висновки, говорити про плани та цілі…

Нудно? Згоден! Скажу зрозуміло для вас. І це логічно, адже все, що ми робимо – робимо для вас.

Ми живемо у великій, прекрасній країні. Де є неймовірна природа, щедра земля, де розумні й талановиті діти, і де всі президенти у своїх новорічних привітаннях завжди кажуть фразу: «Дорогі українці! Це був важкий рік…».

Ви запитаєте, чи був важким 2020-й? Трішечки так. Але не через тебе. І не через тебе. І не через вас усіх.

Тож яким був цей рік? У ньому були сльози від болю. І сльози від гордості. Було те, за що нам соромно, і те, чим ми пишаємось. Те, що хочеться забути. І те, чого ніколи не забудемо. І були ті, з ким ми стали ще більшими друзями. Ті, з ким стали стратегічними партнерами. Ті, з ким нас намагалися посварити, але не вдалося. Ті, хто підтримував Україну завжди і продовжує це робити.

2020-й нагадав, як насправді багато героїв серед нас.

Навесні ми почали всі хворіти. Виявилось, що в лікарнях та аптеках багато чого немає. Чому? Просто дехто втратив нюх ще задовго до ковіду.

І от всі ми були як у фільмах, коли здається, що врятувати можуть тільки супергерої. Дорослі не вірять у їхнє існування. Але цьогоріч, як і у 2014-му, ми знову переконалися –  супергерої існують. І до наших військових приєднались наші медики. Наші суперлікарі. Суперлаборанти. Суперводії швидкої. Суперпілоти. Суперприкордонники. Суперучителі. Наші суперпожежники та суперрятувальники. І ми точно не маємо іншого варіанту, аніж бути супер-Україною.

– Так?

– Так!

Так, це був рік, де, на жаль, катаклізми руйнували житло і природу. І рік, де, на щастя, ми руйнували стереотипи. Наприклад, що в Україні неможливо робити хороші дороги. Цей міф пішов на всі чотири сторони, по всіх чотирьох тисячах кілометрів нових доріг. Колись вам буде 18, і ви зможете водити авто українськими дорогами. Ми старалися, щоб за час, поки ви подорослішаєте, ці дороги не постарішали. І не втомилися.

Цей рік довів, що дитячу лікарню «Охматдит» можна добудувати й не передавати, немов булаву, кожному наступному Президенту України. Що можна «знести» пам’ятник корупції, встановлений ще у 2004-му, і за вісім місяців перетворити легендарний довгобуд країни на новий міст у Запоріжжі. А по всій Україні відбудувати 150 мостів.

І ми не слухаємо метальників бруду на вентилятор соцмереж. Після когось залишаться пости. А після когось залишаться мости.

Цей рік показав, що для громадян з Донбасу і Криму можна зробити сучасні КПВВ, де їм стане остаточно зрозуміло, хто ставиться до них як до людей, а хто – як до «заручників».

Цей рік показав, що можна про армію говорити, а можна зробити для безпеки й оборони найбільший в історії бюджет. Що держава може почати спільне будівництво корветів і вперше за часи незалежності замовити в «Антонова» три нових українських літаки.

А відсотки кредитів для бізнесу можуть бути не 20, 18 чи 14 відсотків, а маленькими, такими, як ви – 5%. 7%. Або 9%.

– Кому дев'ять? Ось і відсотки можуть такими бути.

– Тобі сім? А тобі шість?

– А мені п'ять!

– Добре, домовились!

2020-й знову довів, що Україна своїх не залишає. І нам неважливо, звідки повертати своїх людей – підвали ОРДЛО, російська в’язниця чи китайський Ухань.

Це полонені моряки танкера з Лівії чи загиблий екіпаж і пасажири літака з Ірану. І ми однаково щасливі – повертаємо 250 тисяч громадян, що застрягли через карантин по світу, чи одного українця. Нашого захисника. Нескореного Віталія Марківа. Знаєте його? Він казав сам собі: «Витримаю. Повернусь». Щоб у них з коханою з’явився такий, як ти. Або така, як ти. А краще – і такий, і така. Цей рік не раз підіймав угору український прапор.

Ми ставали першими в плаванні, боксі, спортивній та художній гімнастиці, легкій атлетиці, боротьбі, на велотреку і навіть у шашках.

А коли будете сперечатись, хто сильніший – Бетмен, Росомаха чи Дедпул…

– Росомаха!

– Росомаха?

– Бетмен?

– Дедпул?

– Дедпул!

Насправді найсильніший українець, наш богатир Олексій Новіков, який став цьогоріч найсильнішою людиною на планеті Земля. А ми не маємо іншого варіанту, аніж стати найсильнішою країною.

І найголовніше. Цей рік нагадав нам, що таке тиша. Слова «Сьогодні не стріляли». Дні, коли в новинах кажуть: «За добу немає втрат». Тижні, коли матері, дружини й діти не плачуть. Місяці, коли наші військові не гинуть. 158 днів припинення вогню на Донбасі. Найдовше від початку війни. 158 днів перемир’я. Небездоганного? Так, і це правда. Та хіба через це – непотрібного? Ні. І це також правда.

Знаєте, ви ще маленькі і, можливо, не до кінця розумієте, чому так відбувається. Але зараз мусите точно знати одне: українські захисники – найкращі у світі. Вони сміливі й дуже-дуже сильні. Та, на жаль, так стається, і декого з них Бог забирає до себе на небо. Найкращих і найвідважніших. Цього року ми дуже старались, щоб Бог залишив якомога більше з них в Україні. Щоб вони й далі могли нас захищати й принести мир. Він можливий. Він близько. Він обов’язково буде.

Знаєте, всі президенти у новорічному зверненні кажуть одну фразу: «Дорогі українці! Це був важкий рік...Але наступний буде краще». І ось з цим – згоден. Він буде кращим! Для тебе. Для тебе. Для тебе. І для всієї нашої України. І як би там не було, давайте подякуємо 2020-му й не будемо його лаяти.

Так, на жаль, він забрав у нас киянина Патона, одесита Жванецького, львів’ян Скорика та Віктюка. Але подарував нам майже 300 тисяч нових громадян – хлопчиків та дівчаток, що народилися в Україні цьогоріч.

Давайте заради них вимкнемо свій дорослий прагматизм і загадаємо для України щось дуже сміливе і майже фантастичне. Так, як це вміють робити наші діти. Нехай усі в новому році будуть здорові! Нехай у всіх українців буде багато-багато щастя. А в мене – багато-багато цукерок. Нехай усіх поганих злочинців посадять в тюрму. Нехай всім українцям батьки куплять собаку. А мені – трансформера! Щоб у всіх було багато-багато грошей. Ми поборемо COVID. І корупцію. Бажаю Україні бути успішною. И пусть будет много-много счастья.

Багато щастя! Скоро буде вакцинація. Тримайтеся! Стоп COVID-19! Нехай в Україні настане мир. Нехай буде мир. Пусть в Украине наступит мир. Буде мир. Настане мир. Нехай в Україні буде мир. Усього цього хочуть наші діти. Ну а ми? А ми маємо все це виконати.

Дорогі українці! Наступного року ми будемо відзначати 30-річчя нашої незалежності. Ми – великий народ. Ми маємо хоробрість Святослава, велич Володимира, мудрість Ярослава. У нас є Шевченко. Більше того – у нас є два Шевченки! І бути Президентом такого прекрасного народу – це велика гордість. І дуже велика відповідальність. І я буду робити все, щоб і через рік, і в усіх наступних роках у цей самий день і час мені було не соромно дивитись вам в очі. Я хочу не казати на Банковій у Києві, що в Україні настане мир. А сказати на Артема в Донецьку, що мир в Україні настав. І написати «Крим – це Україна» не в Інтернеті, а на піску на пляжі в Ялті. На українському піску українського пляжу української Ялти.

Я знаю, что Донецк, Луганск и Крым сейчас, во всех смыслах этого слова, живут в другом времени. И уже почти час, как по телевизору вам сказали, что Новый год наступил. Но я знаю, что уже почти час, как вы ждете нас, чтобы встретить Новый год вместе. Як одна сім’я. Як один народ. Як одна країна. Донбасс и Крым! Переведите часы назад. Будьте с нами! Готові? Ми також.

Я щиро вітаю всіх українців з Новим роком! Нехай усі будуть здорові. Нехай усі будуть щасливі. І нехай це буде рівно через

10!

9!

8!

7!

6!

5!

4!

3!

2!

1!