Перемога "Талібану" в Афганістані: журналіст розповів, які уроки варто витягти Україну

Журналіст застеріг від повторення історії Афганістану в Україні.

Після відведення американських сил з Афганістану ситуація різко пішла не на користь урядових сил країни. Після серії серйозних поразок, бойовики "Талібану" захопили владу в ряді важливих провінцій, а в суботу, 14 серпня, взяли контроль над одним з ключових міст країни Джелалабадом.

Хоча офіційно війна ще не закінчилася, але в цілому стає ясно, що для колись підтримуваних американцями офіційної влади Афганістану війна вже закінчена.

Зокрема думками про те, які уроки варто винести з досвіду війни в Афганістані поділився журналіст Андрій Цаплієнко.

"Мені здається, зараз питання “коли” вже неактуальне. Але питання “чому” залишається критично важливим.
 
Я не претендую на істину в останній інстанції. Я просто пропоную засвоїти афганські уроки. Аби історія не повторила їх ще раз. Для нас із вами.
 
Урок 1. Сунь Цзи казав, війну треба вигравати швидко: “Ніколи не бачив ознак майстерності й переможності в довгій кампанії. Не було ще країни, яка б виграла від тривалої війни ” Насправді американці не виграли війну у 2001 році. Як всім нам здавалось. Бо ключовим завданням військової кампанії тоді було знищення Осами бін Ладена та осередків “Аль-Каїди”. Осама втік. “Аль-Каїда” розповзлась. Америка була змушена міняти цілі та стратегію. Обрала шлях довгої війни. Але сталося, як сталося. Це перша, але не єдина, помилка.
 
Урок 2. Стратегія створення прозахідного афганського уряду нагадувала українську спробу початку 90-тих створити олігархічну модель керування Україною.

Центральну владу вирішили поділити між лідерами лояльних, як правило, до Вашингтона місцевих кланів. Яких, здебільшого, цікавила не модернізація країни, а особисте збагачення. І розподіл фінансових потоків з Америки. Ідея була зрозумілою — якнайшвидше створити потужну центральну владу. Будь-яку, але ефективну. Але абсолютно не враховано той факт, що Афганістан це країна ізольованих регіонів та племінної самоідентифікації. Де рулять старійшини. Де традиційний закон племені де-факто завжди працює краще, ніж Конституція та Кримінальний Кодекс.
 
Урок 3. Люди, які будують державу без ідеї, можуть створити лише одне - корупційні схеми. І вони, зрештою, руйнують центральну владу. Талібів же можна назвати ідейними. Хай там їхні ідеї виглядають дикуватими та абсолютно нейприйнятними для вільного світу. Коли я працював на території, яку вони контролювали до кінця осені 2001-го, то зауважив, що таліби не брали хабарів. Від слова “зовсім”. А прозахідна афганська влада перетворилась на теє розумне теля, яке ссе двох мамок - американський бюджет і власний народ. Відтак, уявіть собі вибір, який стоїть перед звичайним афганським бідосею, від якого судді, полісмени та інші бюрократи вимагають “для вирішення питання” якщо не останній, то передостанній шмат хліба. Чи обере він гарантовану неголодну стабільність зараз замість незрозумілої свободи потім? Навіть якщо в пакеті з цією стабільністю йде відрубання рук кишеньковим злодіям, побиття камінням невірних жінок, неголені бороди як обов’язкова ознака чоловіка та суворе слідування законам шаріату? Для мене очевидно, який буде його вибір.
 
Урок 4. Афганська Національна Армія, попри всі фінансові вливання, так і не стала автонмною струтурою, яка здатна вирішувати стратегічні задачі без американців. Зовнішньо вона і досі виглядає красиво. Озброєння, екіпування, транспорт. Підкачані мотивовані спецпризначенці. Але, по суті, більшість з трьохсот тисяч особового складу АНА — це звичайні заробітчани. Як воюють заробітчани, нам пояснювати не треба. Та ключова проблема не в них. А в тому, що американці не створили самостійні афганські органи розвідки та контррозвідки. Ані військові, ані цивільні. Тобто, афганська армія, залишившись сам-на-сам із ворогом, виявилась сліпою та глухою. Вона не бачила і не бачить планів, задумів та кроків противника. І, в той же час, не бачить, як діють таліби у неї в тилу. Від диверсій, терактів та інформоперацій до впровадження своєї агентури в лави армійців. “Той, хто не знає ні себе, ні ворога, програє кожну баталію ”, - це теж старий Сунь Цзи.                                
 
Урок 5. В контексті усього цього минулорічна домовленість Трампа з талібами поспіхом, за 14 місяців, вивести американські війська була безглуздим та авантюрним рішенням. Як буде виглядати Америка зараз, якщо останні американські дипломати будуть чіплятися за шасі гелікоптера на даху посольства в Кабулі? Так, як це було на іншій програній війні?
 
Чому Байден не зупинив цей маховик? Ймовірно, тому, що Америка це країна верховенства права, де ухвалені закони та державні рішення не мають зворотньої сили. Хочеться в це вірити.
 
Та, ймовірно, відповідь можна знайти й на політичній карті регіону, подивившись, з ким межує Афганістан. На заході Іран. На півночі — Туркменістан, Узбекістан та Таджикістан. Принаймні дві з цих трьох країн - під серйозним впливом Росії. Там — російські інтереси. І російські війська. Рано чи пізно, таліби випробують на міцність і перше, і останнє. Як би вони не гарантували нейтралітет росіянам. Отже, без американців Афганістан автоматично стає головним болем противників Америки. Є шанс, що “руйнівник імперій” доб’є одну недоімперію, яка постійно встає з колін. Бінго. Стратегічна перемога над Росією, Іраном і, можливо, Китаєм. Нас це теж цілковито влаштовує, чи не так?
 
Але одне мені не дає спокою. Ціна такої майбутньої перемоги. І це не трильйони витрачених доларів. А сотні тисяч загублених життів. Перекладачів, активістів, музикантів, вчителів. Меншості афганців, які повірили чужинцям, що в їхньої країни є шанс", - написав він. 

Як повідомлялося раніше, в ЗМІ з'явилася інформація, що після падіння Джелалабада, президент Афганістану Ашраф Гані прийняв рішення зняти з себе повноваження і передати владу "Талібану".