Бідні будуть завжди, і витягати їх з соціальної "ями" собі дорожче - Останній Капіталіст

Якщо простежити історичний шлях людства, стає зрозуміло, що після початку індустріальної революції і зародження капіталізму кожне нове покоління стає багатшим попереднього, а тим, що залишаються бідними, ніяк не допомогти.

Таку думку висловив відомий блогер і економіст "Останній Капіталіст".

"Бідність існувала завжди. Але в різні періоди існування людства і в різних частинах світу вона значила зовсім різний матеріальний стан життя. Впритул до ХІХ століття бідними вважалися люди, які не могли забезпечити собі мінімальний рівень доходів, необхідний для виживання: ті, кому не вистачало їжі, хто не мав житла.

Більшість людей протягом усієї історії мусили зводити кінці з кінцями. Наявність їжі й житла вже вважалася ознакою, як би ми сьогодні сказали, «середнього» класу. Так жила левова частина населення. І лише невелика кількість людей, які могли забезпечити собі хоч трохи більше мінімуму, нормальний одяг чи якесь дозвілля, вже вважалися шляхетними. Та їх кількість не перевищувала кількох відсотків від усього населення.

Хоча б найменший збій у тогочасній економіці, заснованій на сільському господарстві, як от посуха чи повінь, спричиняв до катастрофи: суспільство і так завжди було на межі життя і смерті, а ще більший нестаток продовольства спричиняв до масового голоду і вимирання. Так зникали з карти цілі країни, занепадали цивілізації. 

Усе змінилося з початком індустріальної революції та зародженням капіталістичних взаємовідносин.

Освіченість знаті підвищувалася, і багато її представників зрозуміли: у феодальній системі їм же зиску мало. Немає сенсу насильно тримати багато людей або обкладувати їх великими податями, коли це зовсім не стимулює їх більше працювати й платити більше. Вигідніше співпрацювати з вільними людьми, які готові в обмін на блага якісно виконувати необхідну роботу і підвищувати ефективність виробництва.

Першими капіталістами стали саме британські дворяни та аристократія, адже там були давні освітні та суспільно-політичні традиції, які дозволили тамтешнім привілейованим класам дозріти швидше представників інших країн.

На заміну сільському господарству і примусовій роботі швидко приходили нові зародки промислового виробництва: цехи та мануфактури, у яких почали формуватися робітничі традиції та використовувалася наймана праця. 

Від них і до тих же селян приходили нові робочі знаряддя: ефективність праці підвищувалася, зростали врожаї. Ріст промисловості робив доступнішими побутові товари. Велика кількість продукції, яка потребувала реалізації й транспортування, дозволяв розвинути сектор послуг. Тепер навіть ті, хто мав звичайне походження, могли змагатися за достатком зі знаттю.

Ефективність виробництва, швидкість транспортування продукції почала зростати настільки швидко, що люди ставали все менше залежними від погодних і кліматичних явищ. Багатьом вже не було потрібно турбуватися за своє виживання, від нього народ перейшов до накопичення благ.

Це призвело до безпрецедентного росту якості життя. Тепер ті, хто жив так, як жило всього лише минуле покоління – вже вважалися бідними.

Ні, вони не стали мати менше благ. Просто всі навколо ставали багатшими, швидше них.

Та кількість тих, хто ставав багатшим перевищувала кількість тих, хто залишався на тому ж рівні.

З ростом мобільності й пришвидшенням господарської активності завдяки новим розробкам, людям не потрібно було, як за феодального строю, поколіннями передавати традиції, щоб рід в майбутньому міг вийти на новий рівень. Тепер протягом свого віку люди переживали кілька економічних циклів. З кожним таким економічним циклом відбувалося відсіювання: ті, хто був готовий пристосуватися до нових умов, росли, а ті, хто залишався жити по попередньому – ставали бідними. Та більшість не хотіла стояти на місці, тому з кожним «колом» кількість бідних зменшувалася, а кількість багатих навпаки, зростала. 

З Британії ці тенденції почали поширюватися по усьому християнському світові і її колоніях. Так швидко піднялися Нідерланди, інші німецькі держави, розвинулася Франція, згодом піднялися США. Водночас Іспанія та Португалія, відчувши значний приплив ресурсів від колоній, не відчували гострої потреби у змінах. Через що з часом програли у конкуренції, і досі, разом з колишніми залежними територіями, пасують задніх.

Так сформувалося стабільне індустріальне капіталістичне суспільство, яке зробило Захід таким, яким він є сьогодні.

Кожне покоління живе краще, ніж попереднє.

Так, одні багатіють швидше, інші – повільніше. Ті, хто багатіє не так – звуться «бідними», ті, хто нормальними темпами – «середнім класом», а хто швидше, врешті стають «багатими».

Але ті, хто сьогодні вважаються бідними, живуть у рази краще, ніж «багаті» сотню років тому. І ще через сто років, будуть жити краще за нас.

Ідеї ж лівих рухів, які наполягають на тому, що з бідністю потрібно якось спеціально боротися, найчастіше, обмежуючи зростання багатих – виглядають на цьому фоні смішно.

За останні 150 років кількість людей, які змушені виживати впала майже у 10 разів, і темпи збагачення людства пришвидшуються з десятиліття у десятиліття. 

І дарма, що при цьому одні багатшають швидше, а інші – повільніше. Головне, що краще починають жити все більша частина людства.

Й приклади того, як хтось намагався вирівняти зростання показували лише негативний ефект.

Бідні будуть завжди. Але їх рівень життя неупинно ростиме. Ми не можемо підготувати до змін тих, хто не хоче змінюватися. Ми не можемо змусити досягати чогось тих, хто не хоче нічого досягати. Багато людей завжди не хотітимуть докладати якісь зусилля, щоб жити краще. І це їх право.

Витягування ж цих людей з соціальної «ями» коштом тих, хто дійсно чогось прагне призводитиме тільки до регресу".