Морський бій с Росією: що потрібно робити Україні - Сергій Гайдук

В рамках робочого візиту до США, де він взяв участь у дебатах 76-ї сесії Генасамблеї ООН, президент України Володимир Зеленський зустрівся з Генеральним секретарем НАТО Йенсом Столтенбергом. Серед іншого, говорили про взаємодію з Альянсом і збільшення присутності флотів країн НАТО в Чорному морі.

Здається, питання щодо зупинення міжнародною спільнотою агресії РФ проти України є вже «заїждженим». Відсутність системної і безперервної державної морської політики лежить в основі наших поразок – як морях, так і на магістральних річках.

НАТО за нас захищати суверенітет не буде, згадайте Грузію-2008.

На жаль, але в українській владі немає розуміння значення державної морської політики для захисту національних інтересів, ліквідації загроз з морського напрямку. В Україні відсутній орган, який би формував державну морську політику. Можливо, саме тому ми втрачаємо українські моря і річки, цілі галузі економіки, які мають відношення до них. Самі ж даємо Росії шанс зробити Україну державою з морями, але без морів.

Так, звичайно, важлива присутність НАТО на південно-східному фланзі, посилення військових спроможностей регіональних країн-членів НАТО (Румунія, Болгарія, Туреччина), нарощування тренувальної і координаційної діяльності. Ми бачимо, як Росія мілітаризує окупований Крим, як вона сформувала там «тріаду» носіїв тактичної ядерної зброї: авіація, кораблі та берегові ракетні війська. Як здійснюється відновлення сховищ ядерної зброї. Як вона намагається перетворити Чорне, Азовське моря у «внутрішні російські озера».

Але підкреслюю – найбільшими загрозами для України з питань морської безпеки є саме внутрішні. Якщо ми не відродимо державну морську політику (систему цілей, заходів, засобів та узгоджених дій центральних і місцевих органів виконавчої влади, спрямованих на реалізацію національних інтересів на морі), то дамо шанс РФ продовжити заходи щодо ізоляції України від моря. А якщо це станеться, то:

– не буде сенсу в існуванні національного флоту та і морської галузі в цілому;

– втрачаємо національне суднобудування та галузі дотичні до нього;

– отримаємо бар’єр на шляху до зовнішньоекономічної діяльності та інтеграції.

Якщо стисло, то нам треба:

1. Створення органу, який формуватиме державну морську політику (і внутрішню, і зовнішню, взаємодіючи та постійно розвиваючи співпрацю з НАТО, ЄС та іншими регіональними та міжнародними мережами безпеки на морі). Органу з особливим статусом, який мав би управлінський рівень вищий, ніж міністерський.

2. Повна ревізія нормативно-правової бази та приведення її до міжнародних стандартів.

3. Отримати від міжнародних партнерів преференції в якості новітніх зразків морського озброєння, виробництво яких в перспективі можна було б розгорнути в Україні. Крім того, нам треба бути взаємосумісними по морським зразкам озброєння та військової техніки і процедурам з НАТО. Наприклад, протимінні кораблі – ліквідація мінної загрози; десантні кораблі/катери – відродження морської десантної підготовки морської піхоти та висадка морських десантів; підводні човни як наступальна зброя – знищення кораблів противника, постановка мінних загороджень, ведення розвідки, висадка диверсійно-розвідувальних груп.