В Еміратах немає виборів, але є безлімітні економічні свободи. І місцеві іноземці погоджуються з таким підходом - Роман Бочкала

Еміратом Дубаї керують шість сімей. Вдалині від галасливих хмарочосів. І навіть зневажливо дивляться на них зі свого центру міста, куди не пускають туристів.

Живуть вони у просторих, але досить скромних будинках. З відчиненими воротами – для мандрівників, як написано в Корані. Вшановують свої традиції і поводяться дуже скромно.

Якщо зважити на їхні безмежні фінансові можливості. Вони розуміють, що все тримається гаразд. І не дозволяють ні собі, ні іншим його порушувати.

А правила суворі. Тут немає політичної свободи як поняття. Виборів взагалі немає. Проте безлімітні свободи економічні. І верховенство права.

У ОАЕ своє розуміння демократії. У центрі увага не особистість, а система. І що я помітив. Місцеві іноземці готові це приймати. І погоджуватися з відсутністю багатьох прав та свобод звичних їм у рідних країнах.

Виходить, що успіх держави, помножений на добробут його мешканців, позбавляє бажання думати про політику. Ну або, як мінімум, призводить до компромісу.

Ось і постає питання, чому ми, українці, весь час думаємо про політику? Політика це інструмент змін у суспільстві. Іншими словами, якщо все добре – міняти нічого не хочеться. Так само як і навпаки. Звідси висновок. Думати про політику — доля бідних. Та й тих, хто за допомогою політики бажає збагатитися. За рідкісним виключенням…