В 2014-му під час вторгнення нашу країну врятували "розіп’яті снігурі" - Павло Казарін

Читать на русском
Автор
2323
Росіяни любили запускати фейки про птахів на початку війни
Росіяни любили запускати фейки про птахів на початку війни. Фото фото з відкритих джерел

Український журналіст, публіцист та філолог-літературознавець Павло Казарін щодо ситуації між Україною та Росією

В 2014-му під час вторгнення нашу країну врятували "розіп’яті снігурі".

Жодної іронії. Україну врятувала відсутність у Росії якісної експертизи з українського питання. Тієї експертизи, що може тверезо оцінити країну. Тієї, що адекватна в оцінках минулого, теперішнього і потенційного майбутнього.

На нашу користь зіграло те, що в Росії Україну розцінювали як щось від початку зрозуміле й нескладне. Родичі під Житомиром, прогулянки Хрещатиком чи відпочинок у Ялті — у Москві це вважали за перепустку в експерти й вхідний квиток на телеканали.

Україну в Росії сприймали в межах радянської дихотомії. Коли одна половина країни "такі ж, як і ми, — що тут обговорювати". А інша — "зовсім не такі, як ми, — що тут обговорювати". Ніхто не цікавився напівтонами. Аналіз підмінили гаслами. Експертизу — патріотизмом.

І саме це допомогло Україні.

Москва була переконана, що Україна посиплеться, як картковий будиночок. Що все її лівобережжя прийме триколори. Що схід і південь в єдиному пориві рушать воювати за "рускій мір".

Кремль не вирахував волонтерський рух. Добровольчі батальйони. Російськомовний український патріотизм. Він не врахував народження політичної нації, яка всотала тих, хто в етнічний проєкт вписатися не міг. Для Москви став великою несподіванкою весь той низовий порив, що охопив Україну. Включно з тими областями, які Росія звично вважала за власну вотчину.

Вона й не могла це все врахувати. Тому що для цього треба було Україну вивчати. Досліджувати. Аналізувати. Без дурних ідеологем та безглуздої самовпевненості. А якщо ваш постачальник інформації про Україну — прокремлівський пропагандист, то у вас немає інформації про Україну.

Утім, такі перекручення там панують не лише щодо України. Пригадую, як незабаром після початку війни секретар Радбезу Росії Ніколай Патрушев в інтерв’ю "Комерсанту" розповів усім, що Мадлен Олбрайт вимагала відібрати у Росії Сибір та Далекий Схід. Звісно, Мадлен Олбрайт нічого подібного не казала. Цей фейк з’явився 2006-го року. Тоді "Російська газета" опублікувала інтерв’ю з таким собі відставним генералом Федеральної служби охорони Борісом Ратніковим. У якому він заявив, що його колеги телепатично проникали у підсвідомість Мадлен Олбрайт, щоби з’ясувати її плани та задуми. І, мовляв, під час цих сеансів вони й довідалися про "Сибір", "Далекий Схід" і плани Заходу їх відібрати.

За дев’ять років цю конспірологічну нісенітницю почав повторювати вголос секретар Ради Безпеки РФ Ніколай Патрушев. З’ясувалося, що кремлівське керівництво дивиться російське телебачення. Що вони перетворилися на "загітованих агітаторів". Немає сенсу сподіватися, що за закритими дверима ці люди здатні міркувати розумно і тверезо. Вони щиро вірять у те, з чого ми звикли сміятися.

І що довше таке становище лишатиметься — то краще. Що неадекватнішим буде їхній опис реальності — то неефективнішими будуть їхні кроки. Кожне нове одкровення про "хунту" чи "фашистів" — чергова підмога для Києва.

Коли Кремль говорить про Україну дурниці — то не є небезпечним. Небезпечно — якщо він навчиться бути адекватним. А тому — хай живуть розіп’яті снігурі!

Info Icon

Думки, висловлені в рубриці блоги, належать автору.
Редакція не несе відповідальності за їх зміст.