Ми розробили біозброю, Бойову Пташину Вошу, тренувалися на пінгвінах - Євген Дикий

Біолог та екс-доброволець "Айдару" Євген Дикий про "українську біозброю" та "секретні американські лабораторії".

Хотів дати розгорнутий коментар біолога щодо зачумлених пташок із неіснуючого Херсонського заповідника — благо як колишній т.в.о. директора Протичумного інституту ім. Мечникова у Одесі я добре в курсі всього багаторічного розвитку цієї історії з "українською біозброєю" та "секретними американськими лабораторіями", власне саме Протичумному, який я тимчасово і майже випадково очолював, в цій "міській легенді" було відведено роль головного Осердя Зла — але от просто не можу всерйоз це коментувати. Ну занадто абсурдно, щоб таке "експертно оцінювати"

Краще вже припиню тримати у собі страшні таємниці Чорної Смерті та чесно признаюсь: так, це ми з моїм побратимом — карателем Біжаном Шароповим як тільки дембельнулись з "Айдару" одразу почали битись над створенням вибіркової біозброї, настільки ж заточеної виключно проти русні, як за словами Соловйова ЗСУ "виковувались виключно як інструмент для боротьби з одним ворогом — армією РФ". Дуже довго нам нічого не вдавалось, оскільки навіть таким геніальним науковцям непросто боротися проти законів природи. Але парадоксальним чином нам допомогло відкриття наших російських колег — виявлення у геномі росіян зайвої хромосоми. Ціль для генетичної зброї в такий спосіб нам означив сам ворог, далі вже було справою техніки заточити саме на виявлення цієї екстра-хромосоми Вірус Смертельної Гангрени.

Так само непросто було із розробкою засобу доставки. Спершу пробували інфікувати свиней, щоб заражати свинособак смачним апетитним салом. Через погане знання росіянами географії ці експерименти ввійшли до історії як епізоотія африканської чуми свиней. Але виявилось що московити сала майже не вживають, а горілку замість закуски занюхують шкарпетками, і це зірвало наш творчий задум. Довелось підняти погляд вгору та занятись орнітологією. Московити навіть якось звернули увагу на наші перші експерименти зі снігурами, але помилково вирішили що ми їх відловлюємо на їжу.

Після довгих серій невдалих експериментів ми таки розробили Бойову Пташину Вошу, яку навчились через дупку шприцем накачувати культурою вірусу, а далі підступно підсаджувати у гнізда перелітних птахів. Тож у відповідь на перші залпи іскандерів ми просто відкрили клітки, і наша супервібіркова біологічна зброя закрякала, закудкудакала, грізно закаркала і нескінченним вирієм понесла на росію нашу відплату. Тепер всіх, у кого є зайва хромосома, не врятують ні Спутнік, ні жодна інша вакцина, хіба тільки генерал Гундяй зупинить цей мор синодальною чорною месою

Щоправда, по ходу доводки та тестування прототипів (ще до відкриття рятівної для нашого плану та смертельної для її носіїв зайвої хромосоми) не обійшлося без накладок. Перед птахами ми трохи поекспериментували із кажнами, щоб наша відплата прилітала ворогові серед глупої ночі (та й взагалі, Дракула форевер). Частина тваринок втекла, і одна здається долетіла аж до містечка Ухань що на Китайщині, де її захавав необачний абориген. Ну, що називається вибачайте за тимчасові незручності…

Прошу використати ці мої покази під час завтрашнього засідання Ради Безпеки ООНзпеки ООН.