Як прискорити перемогу України над росією - Андрій Сенченко

Майже три тижні продовжується російське широкомасштабне вторгнення в Україну.

Ми точно переможемо, але перемогу можна і треба прискорити.

Що показали 19 днів відкритої фази російсько-української війни?

Щодо України. Ми, українці, згрупувалися. Є певний цикл утоми, яку треба подолати.

Що стосується росії. У військовому відношенні в них певна істерика присутня. Але це не має розслабляти нас. Резерви, нехай і важко досяжні для вищого російського військово-політичного керівництва, є. І підтягуватимуть нові сили вони.

Сподіватися на переговори – безглуздо. Путін уже не може зупинитись. Він далі діятиме в тому ж дусі. І максимально ізолювати росію від світу. У тому числі внутрішньою залізною завісою. Для нього та його режиму – це єдиний варіант виживання. Гіпотетичний, тому що шансів вижити у них, як на мене, немає.

Щодо колективного Заходу. Йде посилення антиросійських санкцій. Але вони, на жаль, не мають системного характеру. Наприклад, одна країна в списки санкцій включила одних росіян і компанії, інша — інших. І ті, кого, умовно кажучи, включив до "чорних списків" Євросоюз, продовжують вирішувати свої питання та відмивати гроші через Велику Британію та Штати. І навпаки.

Це велика проблема. Вважаю, що українське політичне керівництво має зосередитись і на завданнях на фронті, і на формуванні антивоєнної коаліції, яка б діяла синхронно та узгоджено. Важливо, щоб туди, окрім України, входили США, ЄС, Великобританія, Австралія, Японія, Канада тощо. Щоб санкції запроваджувалися синхронно.

Крім того, я думаю, що треба принципово міняти підхід до санкцій. Вони повинні мати тотальний характер.

Всі органи влади в Росії, починаючи з верхівки до низу, вся владна вертикаль — повинна повністю, з членами сім’ї, потрапити під санкції. Після чого слід оголосити: ті, хто не брав участь у реалізації злочинних дій, хто максимально себе виявить з погляду припинення війни та повоєнної демократизації Росії – зможуть потім звернутися з проханням про зняття санкцій.

Це зовсім інша філософія. Ми не просто згадуватимемо, кого забули внести в списки санкцій, а тотально вдаримо. Усю олігархічну тусовку, всю вертикаль влади (виконавчої, судової, законодавчої), усіх силовиків, усі репресивні структури – слід обкласти санкціями.

А потім уже включатиме зворотний процес. При цьому треба буде довести, що ти не брав участь у злочинах путінського режиму або доклав зусиль для демократизації своєї країни.

Такий підхід до санкцій створить ефект килимового бомбардування. І на цьому треба наполягати. Щоб була єдина антивоєнна коаліція з єдиним одномоментним механізмом санкцій – на всю глибину.

Ще один важливий момент. Те, що сьогодні заарештовані за кордоном активи російської держави та російських олігархів, чиновників, політиків, пропагандистів тощо – це правильний, але лише перший крок. Далі треба приймати рішення про їхню конфіскацію. Створювати механізми, щоб якнайшвидше передавати ці активи Україні. Щоб ми зараз на ці кошти могли вирішувати гуманітарні проблеми, а потім після війни – відновлювати країну.

Це набагато системніший підхід, ніж той, що сьогодні застосовується.

Якщо йти саме таким шляхом, це підстьобне внутрішні процеси в росії. Навряд чи в сенсі протестів варто сподіватися на інтелектуальну частину російського суспільства. Така частина там, на жаль, невелика. Але в росії назрівають протести, які я називаю шлунково-кишковими. Це публіка, яка орієнтується на холодильник. І в неї зараз наростають проблеми, невдоволення російською владою. І щоб все це наростало значно швидше, важливо систематизувати зусилля наших західних партнерів.