Війна буде довгою та жахливою для наших ворогів. А закінчиться несподівано та миттєво - Юрій Гудименко

Отже, друга армія світу роз**алась об Ірпінь і почала окопуватись. Тобто, фактично, переходити до позиційної війни на своєму пріоритетному напрямку – у напрямку столиці, яку вони хотіли взяти за три дні.

Наші упіймали момент і в**бали їх і під Києвом, і під Херсоном, і під Миколаєвом. І це тільки перші ластівки, бо у світі немає армії кращої у позиційній війні, ніж наша. Брати міста – це нам незвично, на відміну від окопів, траншей, бліндажів, дружніх візитів до ворога по посадках, мінних сюрпризів на дорогах, коптерів, з яких на окупанта сиплеться не зовсім конфеті, і так далі. Ми так з шістнадцятого року воюємо, ми звикли і нам нормально.

Вже зараз добрі люди ходять по тилам у росіян, мінують, наводять, придивляються. А потім їх буде набагато більше, тому що ми трошки за**алися сидіти в обороні і хочемо розім‘яти ноги. Ані російські срочники, ані оркестранти, ані кадирівці до такої війни не звикли, це важка, довга, неприємна війна, але це саме та війна, яку ми знаємо і розуміємо.

Росіяни, звичайно, будуть ще вий**уватись. Будуть намагатися дотиснути героїчний Маріуполь, будуть намагатися оточити наші бригади, будуть битися башкою об Київ, Миколаїв та Одесу, будуть намагатися терором налякати українців, але цього їм не буде.

Не можна так розтягувати сили і сподіватися, що щось з цього вийде. Не вийде. А тепер сили тануть, економіка гине, світ ненавидить, і все, що могло бути прой**ане, вже прой**ане.

Війна буде довгою і жахливою для наших ворогів. А закінчиться неочікувано і миттєво. Нашою перемогою.

Вірте в ЗСУ. Вірте у перемогу. І вона буде.

Великою для нас і жахливою для них.