Союз України з Польщею та Британією не вирішить питання протистояння росії з НАТО - Валерій Калниш

Журналіст Валерій Калниш пояснив, чому Україні важливо розвивати союзні відносини з країнами НАТО та отримати від них гарантії безпеки

Нова соціологія від " Рейтингу ". 85% підтримують створення союзу з Польщею та Великою Британією. Я також підтримую. Але просто вкажу на одну логічну помилку, яку чомусь не помічають ті, хто протиставляє НАТО іншій формі гарантій безпеки, яку зараз, мабуть, намагаються вигадати на Банковій.

Для протоколу. Я не реагуватиму і коментуватиму радників офісу президента. Про це ми всі поговоримо після війни. Дуже багато питань накопичилося у довоєнної влади до довоєнної опозиції та навпаки. Єдино зауважу, що контролювати себе — одна з доблестей воєнного часу і дуже шкода, хоч і передбачувано, що деяким вдається протриматися лише кілька хвилин ефірного часу.

Тепер мої скромні думки про союзи. Судячи з інформації, яка дозовано доходить до громадськості, намір вступити до НАТО ми обміняємо на гарантії безпеки. Гарантом безпеки може стати пул країн і добре, щоб там була держава з ядерним статусом.

Хто входить до ядерного клубу? Офіційно лише держави-підписанти Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1968 року: США, Великобританія, Франція, Китай, рф. Неофіційно до нього можна зарахувати ще Іран, КНДР, Ізраїль, Індію, Пакистан. Точних даних про їхні ядерні програми та кількість боєголовок немає – всі знають, що зброя у них є, але вдають, що це несерйозно і Північна Корея тому підтвердження. Загалом – п’ять країн.

Далі починається ворожіння.

1. Чи розглядаємо ми варіант отримання гарантій безпеки від росії? Варіант звучить дико стосовно країни, яка нищить зараз нас, вдаючи, що захищає (я свідомо вибрав зараз беземоційну риторику). Гарантії вже були — "Будапештський меморандум" — вони не були дотримані. За фактом нейтральний статус України за Януковича не зберіг нас від окупації Криму та ОРДЛО.

2. Чи готовий бути гарантом нашої безпеки Китай? Сумнівно з огляду на відстороненість нашої зовнішньої політики від них. Причин, натяків чи ініціатив не було ні до війни, не видно і тепер.

3. Залишаються США, Великобританія, Франція. І тут криється та проста логічна помилка, яку чомусь не помічають противники НАТО.

Створення союзу з Польщею та Британією (сюди можна додати ще й Туреччину) не знімає питання глобального протистояння НАТО та росії – те, що карлик так усім активно демонструє. Названі країни вже є членами НАТО. Удар по них запускає ту саму 5 статтю Статуту НАТО, де "один за всіх і всі за одного". Лондон і Варшава не можуть бути парними днями членами Альянсу, а непарними членами військово-політичного союзу з Україною. Частина не може бути більшою за ціле. Вступаючи в союз з нами, вони не перестають бути членами НАТО.

Вісь Київ-Варшава-Лондон категорично правильна та військова співпраця з країнами нам дуже важлива і необхідна. Це очевидно. Так само очевидно, що на Банковій опинилися перед серйозною дилемою: відмовитися від євроатлантичного устремління, змінити Конституцію (до речі, цікаво – запропоновано лише прибрати слово або вписати нейтральний статус, формалізувати його), а натомість отримати обіцянку про виведення військ; або вести війну до переможного кінця. І зауважу – статус – лише одне з питань, на які треба відповісти.

Переможемо.