Загальні настрої у білоруському суспільстві, м’яко кажучи, антивоєнні

Генштаб ЗСУ повідомляє, що збройні сили Білорусі проводять заходи оперативної та бойової підготовки на полігонах по всій країні. На території Білорусі нібито здійснюється відбір так званих добровольців з-поміж білорусів для комплектування нових підрозділів приватної військової компанії. Також зазначає, що залишається можливість нанесення ракетних та авіаційних ударів з території Білорусі по об’єктах військової та цивільної інфраструктури на території України.

Перший момент. Ракетні та авіаудари справді наносяться з території Білорусі. Але — російськими військами, що знаходяться там. Причому частина цих військ, зокрема авіаційне крило, вже виводяться. Але частина лишається. Тож залишається і ймовірність ударів.

Другий момент. Процес стягування білоруських військ до кордонів – демонстративний. Гра на свою публіку, свої еліти. І певною мірою гра на українському напрямі. Йде перекидання щодо невеликої кількості білоруських частин, які рівномірним шаром розмазуються вздовж білорусько-українського кордону. Без створення ударних кулаків. Така демонстрація – росіяни йдуть, ми повертаємо контроль над територією, де вони стояли.

Це питання не безпеки, бо з території України ніхто Білорусі загрожувати не збирався та не збирається. Це, наголошую, питання, по-перше, гри на власні еліти. Лукашенку треба продемонструвати, що він нібито контролює свою територію. По-друге, гра на українському напрямку. Мовляв, ми тут зайняли позиції – з українського боку небезпеки для Білорусі не буде (хоч її й так не було).

Щодо вербування білорусів. Так, росія має проблему з комплектацією особового складу для другої хвилі наступу. І вона веде вербування на всіх територіях, де це можливо. Можна згадати і осетинських "добровольців", і розмови про сирійських та інших найманців.

Білорусь тут не є винятком. Тож росія вела і вестиме подібне вербування. І їй дуже важливо, щоб це вербування саме в Білорусі виявилося частково успішним. Щоб мати підтверджену участь білорусів у війні з Україною. Умовно кажучи, пред’явивши труп білоруського найманця, росія після всього, що Лукашенко вже наробив, вбиватиме кол між Україною та Білоруссю.

При цьому важливо розуміти, що загальні настрої у білоруському суспільстві, м’яко кажучи, є антивоєнними. Навіть серед силовиків.

У будь-якій державі можуть знайтися ті, хто вирішить ризикнути життям, купивши квиток в один кінець у тур "Доброго вечора, ми з України". Але у Білорусі таких буде вкрай небагато. Тому що відповідні настрої.

У телеграм-каналах білоруси активно виставляють дані про пересування російських військ територією Білорусі. Фіксується зліт практично кожного літака, ракети, рух колон. Інформація викладається у спільний доступ. І це не мережа українських розвідників. Це звичайні громадяни, які, бачачи військові колони, кидають у чат-боти відеозаписи зі своїх реєстраторів. І так далі…

Я вже не говорю про проблеми з білоруською залізницею.

Отже, такі речі є – і це теж свідчення антивоєнних настроїв білорусів. Які роблять, у міру сил, куди реальніші речі, ніж одиночні пікети тих самих росіян.