Сталін би не допоміг: росіяни так і не винесли уроків із Другої світової - Денис Попович

По російським телеграмам та соцмережам відбувається пошук винних у невдачах російської "спецоперації" в Україні.

Звісно, постає і наступне питання, а що ж робити?

У пошуках балансу між тим "кто виноват" і "что делать", дописувачі неминуче приходять до похмурої постаті тов. Сталіна.

От якби зараз в Росії керував тов. Сталін, то він би когось обов'язково розстріляв, когось посадив, а когось усунув з посади — і тоді справи в Україні пішли б набагато краще.

Я вкотре дивуюсь, як всіляко культивуючи тему Другої світової війни, росіяни примудрилися не зробити з неї жодних висновків.

Так, Сталін був ізвергом, тираном, людожером, але він в жодному разі не був ідіотом. Він створив серед своїх генералів певну систему конкуренції, яка дозволяла обирати кращі проекти воєнних операцій, які може й часто, але далеко не завжди базувалися на простому закидуванні гарматним м'ясом.

Це я не про толерування Сталіна (можна навести багато прикладів де я неправий) — це я про загальні рамки відносин.

Володимир Путін не створив нічого подібного. Він являє собою гіршу копію Адольфа Гітлера, з яким ніхто не хотів сперечатися. Систему "чего изволите", яка існує в оточенні Путіна, ми побачили під час пам'ятного засідання радбезу РФ, де вирішувалося питання, щодо визнання "ЛДНР".

Але Гітлер, на відміну від Путіна, мав значно талановитіших генералів, мав просунуті на той час технології, мав ідеологію і мав чіткі плани ведення бойових дій. Тому якщо навіть прямо зараз поставити тов.Сталіна у якості консультанта для Путіна, нічого кардинально не зміниться. Система "чего изволите" — вона на клітковому рівні. Якщо папа наказав, то будемо робити будь-що, йому ж видніше. Або, принаймні почекаємо, поки він остаточно розіб'є собі лоба, а солдатиків баби нарожають.