Чудес не буває. Два слова про паливну кризу - Олександр Соколовський

Чудес не буває, на жаль… Два слова про паливну кризу.

Економіка – це другий фронт. Без працюючої економіки жодна країна зможе воювати з потужним противником. І це стосується всіх, не лише легкої промисловості. На жаль, але колапс із паливом ставить всю нашу економіку під загрозу. Адже всі ми знаємо про "принцип доміно". Крім того, на межі зриву посівна та збиральна компанії, що загрожує і світовою продовольчою кризою.

Небагато цифр.

У передвоєнні роки Україна імпорту палива становив 82% (це 9,6 млн тонн). А 18% було власного виробництва, але тепер цього немає, оскільки основні виробники, включаючи найбільший Кременчуцький НПЗ, знищені російськими ракетами.

Щодо імпорту. До війни логістика доставляння була забезпечена трубопровідним (~ 50-60%), морським (~ 20%), залізничним транспортом (~ 20%) і зовсім небагато автоцистернами (всього 3%, тому що вона завжди була в десятки разів (!) дорожче, ніж інші методи доставляння).

Зараз ні морський, ні трубопровідний транспорт не доступні і нам поки що залишається тільки залізничне і автомобільне доставлення. Автоцистернами дорого та їх не вистачає. Понад 50% вже йде залізкою і це набагато дешевше. Але як збільшити цю логістику?

При залізничній доставці палива з Європейських портів через Польщу та інші східноєвропейські країни йде велика затримка за часом та подорожчанням, оскільки в Європи з Україною різна ширина колії. І це найсерйозніша "вузька шийка". Щоб уникнути цього, склади з паливом з портів Балтії могли б йти через Білорусь. Без проблеми з перевантаженням через зміну колії. І перші кілька танкерів із США швидко почали б перекривати наш дефіцит.

Але Білорусь тільки де-юре не у війні, хоч ми все розуміємо. І путін міцно тримає бацька за причиндали. Що робити? Враховуючи прогнозовану до осені світову продовольчу кризу, і навіть голод у низці бідних країн Африки та ін., ЄС спільно з ООН можуть (і просто зобов’язані!) вже зараз негайно запропонувати Білорусі створити продовольчий та паливний гуманітарний залізничний коридор із портами країн Балтії. З України зерно, нам паливо! Це цілком реально з огляду на петляння батьки останнім часом. Він цілком може прийняти останній шанс (у формі непублічної гарантії), що підвернувся йому, не виявитися разом з путіним у Гаазі. І пояснити росіянам надання коридору ще сильнішим тиском із боку заходу.

Ще звичайно дуже важливо не повторювати більше помилок зберігання палива у великих кількостях на нафтобазах. Майже два десятки яких було вражено російськими ракетами. Замість того, щоб заздалегідь роздати паливо за дрібними операторами в паливні мережі АЗС з подальшою оплатою.

І головне. Будь-які спроби сьогодні держрегулювання ціни на пальне в роздробі марні. У мінус без дотацій від держави ніхто не працюватиме, а дотувати такі витрати бюджет не зможе. У такому разі однаково ціну піднімуть, тільки це буде в чорну. Ризики доставки зараз величезні плюс невідповідність наших цистерн європейським вимогам плюс черги на кордонах плюс нестабільний курс плюс відсутність кредитування. Тому всі ці ризики закладаються операторами в ціну та знизити її зможе лише ринок. І дуже поступово. Або будемо без палива.