Поряд з нами жінки, які зазнали насильства, та діти, які дорослішатимуть з травмами. Нам потрібно вчитися, як жити з цим - Юлія Забєліна

Політичний оглядач та журналіст Юлія Забєліна розповіла про ще один виклик, з яким зіткнеться Україна після війни

Є один момент, про який я думаю останнім часом — обережність. Ми зараз проходимо беспрецедентний тиск, що стосується сучасної історії, щодо різного роду травм та рівня жорстокості. І люди, які з цим зіштовхуються, особливо, журналісти та волонтери, мають бути дуже обережними у висвітленні цього.

З одного боку — розповідати світу ВСЕ, що відбувається максимально правдиво, з іншого — мати повагу до жертв насилля, до їхніх родичів, до всіх, хто зазнав жорстокості, не писати деталі заради гучного заголовку, розуміти, чи не завдасть це шкоди герою розмови. Це тонка грань, але її треба дотримуватись. Нам ще треба вчитись, як жити з цим.

Звучить дико, але жити з цим доведеться. Бо поруч з нами жінки, які зазнали насильства, діти, які будуть дорослішати з цими травмами (навіть після психотерапевтичної роботи не все проходить, а тис більше, якщо робота буде вестись не психологами, які працюють саме з фокусом на травмі), і головне — є ризик повторної ретравматизаціі. Людина може заново проживати свою травму, і інколи, це може призвести до дуже поганих наслідків.

Я днями буду мати розмову з психологом, яка якраз працює з цими темами, і з жінками, які зазнали насильства. Вела перемовини десь з десятьма спеціалістами, погодилась тільки одна. В інших немає ресурсу про це говорити, і я це добре розумію. Бо для психологів зараз теж дуже важкий час.

Хочу підняти ці питання. Як і питання насилля над чоловіками. Про це говорять ще менше. А це взагалі біда.

Колись було велике журналістське розслідування у Boston Globe присвячене насиллю над хлопчиками зі сторони деяких католицьких священників у Бостоні. Так от ці хлопчики, коли подорослішали — або зійшли з розуму, або покінчили життя самогубством або не могли побудувати жодних відносин. Але поправка: майже ніхто з них не працював з психотерапевтами.

Тому, повторюсь, обережність зараз дуже важлива.

Справа не тільки у тому що відбувається на фронті бойових дій, а і на фронті справ душевних. З цим ще розбиратись РОКАМИ.