Ласкаво просимо у світ російського "але" - Юрій Марченко

Ласкаво просимо до прекрасного світу російського "але".

Ми не мали вибору, війна була неминучою — але ще за тиждень до початку ми про неї навіть не думали.

Ми до українців з усією душею — але взагалі я їх ніколи не любив, гнилий народ.

Весь світ одурманений пропагандою — але ми знаємо про це лише завдяки російським джерелам інформації.

Ми один народ — але всі українці нацисти, наркомани та бандерівці.

Ми завдали превентивного удару — але першими не нападали.

Все вище керівництво України вмить втекло до Польщі — але президент, прем’єр і голова найбільшої фракції знімають відео, стоячи на вулиці у центрі Києва.

Строковиків у бойових діях не використовують — але строковиків у бойових діях використовують помилково.

Я проти війни — але на Львів треба скинути атомну бомбу.

Десятки українських міст у руїнах — але ми їх не обстрілюємо.

Санкції проти РФ взагалі не працюють — але ціни вже виросли і в торгових центрах порожньо.

Дружити з Росією хоче весь український народ — але від російських військ українці чомусь біжать до Європи.

НАТО роками мріє напасти на РФ — але зараз боїться використати зручний момент.

На захоплених територіях знімають прапори України, ставлять свою владу та запроваджують рубль — але Україну ми окупувати не хочемо.

Фінляндія та Швеція через останні події мають намір увійти до НАТО — але Путін цією спецоперацією всіх в альянсі переграв.

Артилерія стріляє, літаки скидають бомби, гинуть тисячі людей — але це не війна.

Але, але, але.