Пора дати бій лінивій позиції української дипломатії у низці країн - Тетяна Попова

Президент України Володимир Зеленський у вечірньому зверненні заявив про потребу України у власній зовнішній політиці щодо країн Африки, Латинської Америки, Південно-Східної Азії та інших країн світу.

Як визнав глава держави, раніше вони залишалися без "необхідної уваги".

І це справді так. Названі країни завжди були країнами другої чи навіть третьої групи інтересів для України.

Ще коли я була заступником міністра інформполітики, Кабмін доручив нам займатися комунікаційними питаннями із закордоном. Але тривало це недовго — у нас одразу пан Чалий, котрий тоді в Адміністрації президента Порошенка займався міжнародними питаннями, ці повноваження забрав. У результаті за Міністерством інформаційної політики залишили лише програму Embedded journalism для військових аташе НАТО та запуск телеканалу за кордон – на діаспори.

Але на першій зустрічі я тоді ще встигла попросити МЗС, щоб надіслали дані про те, як часто наші посольства виходять до преси.

І виявилося, що зі 100% лише 50% давали хоча б невеликі інтерв’ю та публікували деякі нотатки у місцевій пресі. Причому з цих 50% відсотків половина (тобто 25%) робили це лише раз на місяць, решта – принаймні раз на тиждень.

Такою була ситуація на початок 2015 року. І коли під час поїздки 17 заступників міністра з євроінтеграції для звіту в Брюсселі, у штаб-квартирі Євросоюзу, бельгійський офіс "Радіо Свобода" поставив мені питання "Чому немає ефективного просування інтересів України за кордоном?", я відповіла, що цим вирішив займатися виключно МЗС.. І в нього не дуже з просуванням наших інтересів.

Тодішній наш посол у ЄС пан Єлісєєв навіть не організував нам прес-підходу. Нам довелося організувати це самим, через Укрінформ, хоча б 5 журналістів, щоб ми могли вийти із заявами — чим закінчилися наші переговори.

Після цього і Чалий, і тодішній глава МЗС Клімкін скаржилися президенту Порошенку на мене – чому, мовляв, Попова дає інтерв’ю на тему недостатньо ефективної роботи українського дипломатичного корпусу.

І ось ці самі 50% українських дипломатів, які не ефективно працюють у комунікаційній сфері, і були якраз у країнах Африки, Латинської Америки, Південно-Східної Азії. Практично всі українські посли були неактивними там у медійній площі. Тоді як Росія і там, і скрізь витрачає шалені кошти на просування своїх наративів, своїх інтересів.

З огляду на те, що зараз інтерес до України підвищений у всьому світі – ми, звичайно, просто зобов’язані виявляти максимальну активність усіма можливими способами. У тому числі дипломатичними. Слід докласти всіх зусиль, щоб нові та нові країни підтримували нас в ООН, нашу чесну, правдиву позицію у ракурсі російського вторгнення. Тож логічною та резонною є вимога Зеленського посилити відповідну роботу. Враховуючи швидкість, з якою Офіс президента, МЗС, звільняють послів, які не виявляють достатню активність, я сподіваюся, що лінива позиція української дипломатії на ряді напрямків зійде на "ні". Посли мають бути активними, боронячи інтереси України.