Путінський режим, намагаючись злягатись з трупом СРСР, отруївся його трупною отрутою і починає агонізувати - Ігор Ейдман

Початок агонії

Путіна і всю російську верхівку прийнято вважати безідейними шахраями та злодіями. Було б чудово, якби було так. Це заощадило б життя багатьом тисячам жертв їхніх агресивних воєн. Однак, на жаль, вони не просто банальні шахраї. Вони одержимі маячною маніакальною ідеєю повернути історію назад.

Днями Шойгу, розповідаючи про перший досвід збройного втручання нової єльцинської Росії у справи інших пострадянських країн (Грузії у південно-осетинському конфлікті у 1992 році), заявив: "Ми були абсолютно переконані в тому, що все це тимчасово і наша країна знову буде великою і сильною, і знову буде Радянський Союз, і ніхто нікуди не піде”.

Це дуже цінне визнання, що пояснює психологію Путіна, його оточення та всієї російської правлячої верхівки. Вони ніколи, навіть у 90-ті не змирилися з розпадом радянської імперії, вважали його тимчасовим непорозумінням і готувалися за першої можливості все відіграти назад.

Як тільки вони вирішили, що накопичили достатньо ресурсів для реалізації своїх політико-некрофільських фантазій, розпочали велику війну за відтворення імперії своєї молодості. Однак, як співається у відомій пісні, час неможливо повернути назад. Спроба оживити давно згнилий труп СРСР не може закінчитися нічим іншим, крім фатальним провалом.

І вони починають відчувати його наближення. Лавров нещодавно заявив, що постачання Заходом зброї Україні "лише продовжує агонію київського режиму".

Це типове перенесення по Фрейду. Агонізуючий розмовляючий кінь переносить власну ситуацію на Україну. Путінський режим, намагаючись злягатися з трупом СРСР, отруївся його трупною отрутою і починає агонізувати.

Агонія ця може тривати більш менш тривалий час, але її фінал неминучий.

Джерело: сторінка Ігоря Ейдмана у соцмережі Фейсбук