Багато батьків перетворюються на обслуговуючий персонал для дітей. І це точно їм не на користь

Сьогодні я думала про егоїзм дітей. Сприйняття світу дітей взагалі егоїстичне — це варіант норми. Я думала про те, що з одного боку, вони не просили нас "ось це все" для них робити, і не можуть нам віддячити, бо можливість внесків взагалі не може зрівнятися, і нам навіть не можна розраховувати на цю вдячність. Думала, що вони не можуть оцінити те, що ми робимо, і сприймають все, як належне і що вони не винні, що ми чимось жертвуємо заради них.

А з іншого — думала про те, що якщо ми самі не цінуємо себе, якщо наша жертовність (у батьків вона ж завжди буде) завелика, якщо ми собі доводимо кожен раз, що ми хороші батьки, якщо у дітей немає відчуття відповідальності за щось родинне і їм взагалі все легко дається — вони не встигають захотіти чогось, якщо ми своєю турботою компенсуємо те, що в житті сталося складного — ми будемо відчувати себе, наче використаними. А їх захочеться назвати егоїстичними засранцями.

Ми можемо відчувати провину за те, що не змогли вберегти світ їх безтурботного дитинства. Я так часто повторюю собі і іншим батькам — ми не винні в цій війні. Ми зробили і робимо все, що тільки можемо, так — заради дітей. Де б ми не були, які б рішення не приймали.

З любові до них:

Я себе привчаю зараз брати кращий шматочок фруктів, рівну часточку шоколаду, обирати найзручніше місце. робити щось тільки для себе. Чіткіше і навіть жорсткіше казати дітям — НІ! Так не можна!

Я помічаю, як багато батьків (і я теж) перетворюються на обслуговуючий персонал для дітей.

І це точно їм не на користь.

Наші діти, навіть, в війну, живучі в чужих домах та містах, пам'ятаючи звуки вибухів — ще більше потребують нас — Великих і Величних. Бо ми маємо бути ще міцнішою скелею.

У них зараз більше істерик, більше складних емоційних проявів. І це означає — що нам — дорослим — поруч із ними — потрібно більше сил, здорової турботи про себе (хотіла написати "егоїзму"), потрібно вкладати в себе не менше, ніж ми даємо дітям — бо нам потрібен об'єм, щоб потім бути тими, що можуть давати. А вони мають знати, що вони діти поруч з Дорослими.

Я останні дні повертаю собі роль Дорослого. І чим більше мені хочеться когось звинуватити в егоїзмі, тим більше починаю вкладати в себе.

І зараз теж піду і зроблю собі — тільки собі — щось смачне.

Обіймаю всіх батьків

обіймаю, як хочу Перемоги

Джерело — сторінка Світлани Ройз у Фейсбук.