Контрнаступ на Півдні – не "відволікаючий маневр" - Іван Киричевський

Експерт Defense Express Іван Киричевський розповів, чим ситуація у Харківській області відрізняється від Херсонської

Контрнаступ на Півдні – не "відволікаючий маневр", применшувати успіхи ЗСУ на Херсонщині не можна

- Українці чомусь почали вважати, що контрнаступ ЗСУ на "Херсонському плацдармі" — це був "відволікаючий маневр". Це видно і по ЗМІ, і по дописам в соцмережах.

Чому така думка виникла – можна зрозуміти. Бо близьке звільнення Херсону виглядало більш очікуваним, аніж стрімке очищення Харківщини від рашистів. А тут ще й деякі західні ресурси видали не зовсім вдалу публікацію про те, що ЗСУ начебто використали "прийом з відволіканням уваги", тому ставили акцент на Херсонщині, щоб досягти успіху в районі Ізюму.

Але говорити про те, що контрнаступ на Півдні – це "відволікаючий маневр", не просто неправильно. Такі висловлювання применшують та принижують зусилля наших захисників по звільненню окупованих земель України по всій лінії фронту.

Оперативне командування "Південь" звітувало, що за 2 тижні боїв ЗСУ знищили понад 1800 окупантів, 122 танки та понад 500 одиниць бронемашин і автотехніки, 134 артсистеми та 20 РСЗВ, 13 безпілотників, 2 літаки і 2 гелікоптери.

Іншими словами – за два тижні боїв наші війська "утилізували" цілий полк рашистів знищили від 5% до 10% солдат армії РФ, що були на "Херсонському плацдармі", по кількості втраченої техніки – відсоток ще більший.

Навряд чи успіхи були б настільки великі, якби контрнаступ на Півдні був "відволікаючим маневром".

Міністр оборони Рєзніков прямо визнав, що успіхи ЗСУ на Харківщині виявились більшими, аніж очікувалось. Що уже дозволяє припускати, що саме "Ізюмський" напрямок міг бути другорядним в планах нашого Генштабу.

Бо оборона рашистів на цьому напрямку виглядала, образно кажучи, як "дубові двері" (за переліком зосереджених частин), але виявилось, що це "гнилий пень" (за фактичним рівнем їх боєздатності).

Є навіть деталь, яка дозволяє припускати, що для наступу на Слобожанщині ЗСУ задіяли насправді відносно обмежене угрупування військ. Коли пішли перші відгуки про трофеї від орків, то звучала характеристика про "неозначено-велику" кількість кинутої техніки армії РФ. Станом на 11 вересня були зведені дані про понад 25 трофейних танків, 40 бронемашин, 10 артсистем та "велику кількість" автомобілів різного призначення. І це дозволяє припускати – наступаючі війська ЗСУ мали відносно малу кількість штабних офіцерів або ж офіцерів МТЗ, щоб оперативно поставити на облік всі здобуті трофеї.

Чому ж тоді ЗСУ на Херсонщині просуваються "повільніше", аніж на Слобожанщині?

Тут можна обмежитись поясненнями Рєзнікова, що на Півдні рельєф – складніший для наступальних операцій, місцевість буквально "перепоясана" іригаційними каналами, котрі окупанти можуть використовувати як шанці.

Можна зробити наступний крок та провести логічну редукцію: раз свої найкращі частини із "Ізюмського" напрямку армія РФ перекинула на "Херсонський плацдарм", значить логічно, що на Півдні ворог опирається сильніше, аніж на Слобожанщині. Тому й нашому війську просуватись складніше.

А можемо зробити ще один крок, та бодай поверхово охарактеризувати відмінності між умовами, в яких відбувався контрнаступ на Харківщині та відбувається контрнаступ на Півдні.

Офензива на Харківщині:

• Відбувалась на фронті шириною до 80 км, атакували механізовані та десантно-штурмові частини за підтримки батарей САУ Krab, PzH 2000 чи M109GN;

• Ворог або майже, або взагалі не застосовував артилерію та авіацію для затримання просування наших військ, по причині обвалу командної вертикалі.

Офензива на Півдні:

• наступ відбувається на фронті шириною до 150 км, просування ускладнене географічними умовами, зосереджено усі можливі засоби ураження, включно із САУ 2С7 "Піон" (що доводить — саме Херсонщина є пріоритетним напрямком для прикладення зусиль ЗСУ);

• водночас, ворог активно застосовує артилерію та користається перевагою у повітрі, щоб завдавати удари по позиціям наших військ (хоча і з нашої для ударів по рашистам застосовується буквально усе, що здатне літати та бомбити ворога).

Щоб досягти такої ж блискучої перемоги над ворогом, як і на Слобожанщині, Збройним Силам на Півдні потрібен ще певний час.

А нам всім варто зберігати терпіння й витримку, і за потреби – "поповнити запаси" віри в ЗСУ. Бо схоже, деякі категорії громадян почали втрачати цю віру.