Боротьба з корупцією в Міноборони. Боротьба за потоки чи бажання допомогти? - Тарас Загородній

Боротьба з корупцією в Міністерстві оборони – є ключовою для держави та суспільства. Це питання виживання нашої країни, оскільки злагоджена робота Генерального штабу (замовника зброї та товарів подвійного призначення) та Міністерства оборони (виконавця замовлень Генерального штабу) – це питання виживання держави та нації. Кожна гривня, яка виділяється на оборону повинна йти за призначенням. Більш того, методи знищення корупції в Міноборони можна потім масштабувати на інші органи влади.

Після гучних скандалів щодо "яєць по 17 грн", почалися системні зміни в закупівлях. За останні місяці відгуки про закупівлі в міністерстві позитивні: тилові закупівлі повернули в Prozzoro. Була обрана Антикорупційна рада, де є у тому числі авторитетні представники громадськості. В питаннях зброї та боєприпасів, за моїми даними також є антикорупційний прогрес.

На лаві підсудних за зловживання опиняться екс-міністр Шаповал та екс-голова департаменту закупівель Хмельницький. Над справою працює на НАБУ та САП.

За різними даними до кінця цього року системні зміни, які були запущені наприкінці минулого року, вже вийдуть на незворотній трек і корупційні ризики будуть знижені до мінімуму. За цим уважно слідкують у Вашингтоні та те, що номенклатура зброї постійно розширюється, говорить про те, що в принципі темпами вони задоволені.

На днях на засіданні антикорупційного комітету ВР обговорювали закупівлю за завищеними цінами форми для військових. Гучна нині справа про куртки не нова також не нова. Вона розслідується ще з жовтня минулого року. І по ній так само проходять ті самі пани Шаповалов та Хмельницький. Справжі, ситуація з закупівлею форми має всі ознаки корупції. І до цієї справи може бути причетний нардеп від "Слуг" Геннадій Касай, поплічник підозрюваного у державній зраді Богуслаєв.

Якщо так, то постаю питання — чому стара справа спливає саме зараз в якості скандалу на антикорупційному Комітеті Ради? Че є мотиви ініціаторів цього скандалу настільки прозорими, як вони говорять? Чому немає гучних справ після змін, які вже запроваджені змін та звільнення корупціонерів? Може тому, що вже немає про що говорити та доводиться витягати, те що вже було відомо?

Я не є фанат Рєзнікова та діючої влади (претензій у мене до них купа ), але ця кампанія щось дуже нагадує історії з минулорічними наїздами. Причому фігуранти історії одні ті ж самі. Те, що кампанія має замовний характер стало зрозуміло після того, як поважні журналісти розслідувачі почали публікувати відверті фейки – зокрема "російський паспорт" Лієва, а одне поважне видання, яке претендує на моральний авторитет швидко це опубліковано, а потім декілька разів редагувало новину, так і не визнавши, що публікує відверту дезінформацію.

До речі, тоді кампанія проти керівництва міністерства оборони за дивним збігом обставин співпала з атакою трампістів на Україну, які звинувачували нашу країну у тому, що "всю зброю вкрали". Тут теж нічого не підтвердилось.

Чи є мотивами ініціаторів скандалів реальна боротьба з корупцією, яка і так йде, а не бажання сісти в тепле місце міністра оборони, яке їм комусь обіцяно?

Навіть ціною зниження ефективності роботи міністерства, оскільки зміни керівництва будь-якого міністерства паралізує його роботу мінімум на 3 місяці?

Ініціаторами останнього скандалу є народна депутатка Анастасія Радіна та виконавча директорка ЦПК Дар’я Каленюк. Радіна були членом ЦПК до свого обрання в парламент.

Пані Каленюк нам відома ще однією кампанією — про начебто те, що саме вона дотисла надання Україні F-16. Бо публічно наїхала на радника президента США Байдена з питань нацбезпеки Саллівана. Дивна логіка, аде публічні сварки ніяк не прискорюють надання зброї, а скоріш за все тільки гальмують їх. Мабуть слово Каленюк важить більше, ніж багатомісячна скоординова праця МЗС, Міноборони, Генштабу тощо.

Вже давно ходять чутки про пані Каленюк може (чи хоче) бути номінована на посаду міністра, чи хоча б замміністра оборони. Тому виглядає все так, що цими скандалами намагаються просувати відставку Резнікова.

Хоча усім зрозуміло, що в нинішній системі влади ніякі антикорупціонери на посади претендувати не можуть. Скоріш за все їх грають "втемну". І не в перший раз. Нагадаю вам, що саме Дар’я Каленюк була одним з борців проти спецконфіскаціі активів Януковича, стверджуючи, що Україна програє усі суди за цією справою. І що? Гроші посібника Путіна були конфісковані в бюджет і профінансували нашу ракетну програму.

Поки ситуація мені нагадує часи Петлюри-Скоропадського. Давайте все зруйнуємо, а потім подивимося, що далі буде. Схоже, що ці люди, які хочуть зруйнувати систему закупівель, можуть звалити в Європу та писати там мемуари. Як це зроби той самий Петлюра в еміграції у Франції, коли зніс Скоропадського, а потім через три місяці тікав від більшовиків.

Але ж для нашої країни стоять інші завдання – реформувати Міноборони для забезпечення перемоги. Тому ці розмови про звільнення Резнікова, якого наче хочуть замінити на жінку чи ще когось, не вважаю доцільним.

Нам потрібен міністр, який вже знає як працює система, як її реформувати, як вести перемовини із західними союзниками. Міністр, який вже має гарну комунікацію з Генеральним штабом та Валерієм Залужним. Зараз, нам потрібна стабільність, щоб отримувати техніку, фінансову допомогу, яка йде та розширується. Тобто, для колективного Заходу ситуація у цілому прийнятна. Інакше б не допомагали.

Нам потрібно будувати працюючі інституції, які роблять результати, а постійні перетрубації цього не дають. Ми опиняємось у замкненому колі нескінченних змін та калейдоскопі "нових облич". Досить гратися у це гратися. Вже догралися. Країні потрібні ті, хто вміють робити справи.

Звичайно, що це не означає, що громадські активісти, які насправді роблять дуже багато для фокусу на проблеми та прості українці не повинні пильнувати, що відбувається в Міністерстві оборони та у владі загалом. Ми повинні звикати контролювати владу на кожному кроці, але це не означає постійний хаос.