Дайте корвалолу: як Загорій забрав торгову марку і до чого тут судді Порошенка-Філатова

Боротьба за бренд триває понад 15 років

Верховний суд 18 січня задовольнив скаргу компанії "Дарниця" та скасував добре відоме позначення іншої фармацевтичної компанії "Фармак", яка під брендом "Корвалол" випускала даний лікарський засіб більше 60 років.

Оскільки український судовий захист наразі вичерпаний, то "Фармак" планує продовжити боротьбу, яка триває більше 15 років, за свої права на бренд у ЄСПЛ. Рішення очевидно несе загрози для права інтелектуальної власності в Україні.

Але давайте спробуємо розібратись, наскільки справедливим і об’єктивним було рішення Верховного суду на користь "Дарниці" у цьому судовому спорі.

Спершу трохи про передісторію конфлікту двох фармгігантів. Корвалол – седативний препарат, який був розроблений і випущений співробітниками Київського хіміко-фармацевтичного заводу ім. М. В. Ломоносова у 1960 році. Це – генерик препарату "Валокордин", який вироблявся в Німеччині з 50-х минулого століття.

"Фармак" після приватизації цього підприємства став правонаступником заводу ім. Ломоносова і продовжив випускати всі препарати, які раніше вироблялися, зокрема й корвалол. До 1991 року "Фармак" був єдиним виробником корвалолу на усьому пострадянському просторі, а після 1991 року – єдиним виробником корвалолу в Україні. При цьому ТМ "Корвалол" захищена як в Україні, так і в 16 країнах Європи та Середньої Азії: Німеччина, Польща, Литва, Естонія, Латвія, Білорусь, Молдова, Румунія, Болгарія, Туркменістан, Вірменія, Грузія, Азербайджан, Таджикистан, Киргизстан та Казахстан.

І так було до 2016 року-, коли даний препарат із використанням бренду "Корвалол" стала виробляти "Дарниця".

Судові суперечки між "Фармаком" і "Дарницею" розпочалися ще у 2005 році. Тоді "Фармак" домагався скасування торгової марки "Корвалол-Дарниця". Проте жодного спору щодо лікарського засобу не було, даний лікарський засіб не захищений правами інтелектуальної власності та може вироблятися під іншою назвою.

У 2017 році, після початку виробництва компанією "Дарниця" лікарського засобу "Корвалол-Дарниця", компанія "Фармак" повторно звернулася до суду за захистом своїх прав на бренд.. Підставою для повторного звернення стало добре відоме позначення "Корвалол Corvalolum", яке визнано за "Фармаком" Апеляційною палатою МЕРТ. Насправді "Дарниці" ніхто не може забороняти випускати його лікарській засіб. Просто він мав бути під іншою назвою. Але "Дарниця" хотіла саме цю назву – таку знайому всім бабусям.

Тепер нагадаємо, хто є власниками компаній, бо це суттєво вплине на подальший перебіг історії і перипетії в судах.

"Фармак" з 1995 року управляється Філею Жебровською, яка входить до переліку 30 найбагатших українців за версією Forbes. Тільки 2 роки тому вона відійшла від активного управління компанією, передавши його племіннику.

"Дарниця" — колись теж була об’єднанням радянських заводів, яку з середини 90-х очолює Володимир Загорій, а потім і його син – Гліб. У парламенті минулого скликання Гліб Загорій був депутатом від БПП. Його та Олександра Третьякова називали "кураторами" тодішнього голови ДБР Романа Труби.

З 2018-го до середини 2022-го раду директорів "Дарниці" очолював колишній заступник голови адміністрації президента Петра Порошенка Дмитро Шимків. Після його звільнення Загорій-молодший сам повернувся до оперативного управління.

Ще одним лобістом інтересів компанії "Дарниця" ЗМІ називають ще одного заступника голови адміністрації президента Петра Порошенка Олексія Філатова. Так, "Наші гроші" в своєму матеріалі наводять, як адвокатська фірма Філатова представляла інтереси "Дарниці" в АМКУ, зокрема під час придбання акцій ПАТ "НВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" (Київ).

Саме Філатов свого часу опікувався судовою реформою у Порошенка, зокрема реформуванням Верховного суду.

Ось один з останніх указів президента Порошенка про призначення суддів, які фактично були відібрані Філатовим.

А тепер уважно перегляньте склад колегії суддів касаційного господарського суду Верховного суду по справі "Фармак" — "Дарниця". До неї входили судді Булгакова І. В, Бенедисюк І. М., Білоус В. В., Колос І. Б., Малашенкова Т. М., Могіл С. К., Селіваненко В. П.

Як бачимо, четверо із семи суддів (Булгакова, Бенедисюк, Колос, Малашенкова), як і власник ФФ "Дарниця" Гліб Загорій, пов’язані із політичною силою Петра Порошенка та були призначені ним та запропоновані Олексієм Філатовим.

Почнемо з Ігоря Бенедисюка, станом на 2018 – ще й голови Вищої ради правосуддя. Тут питання до судді починаються з ранніх сторінок біографії, бо він закінчив у червні 1991 року московський Військовий інститут Міністерства оборони СРСР. І служив він у Російській Федерації, а не в Україні. Більше того, у 1994 він примудрявся кілька місяців одночасно працювати суддею у двох країнах — в Южно-Сахалінську та Військовому суді Київського гарнізону.

Щодо Бенедисюка залишається актуальним питання: громадянином якої країни він був під час служби в Російській Федерації? Коли він отримав українське громадянство й позбувся російського? Тому що порталу Prosud не вдалось отримати таку інформацію шляхом запитів.

З 2000-х Бенедисюк працює в господарських судах. У квітні 2015 року за квотою президента Петра Порошенка суддю Ігора Бенедисюка призначають членом Вищої ради юстиції. З червня 2015 року й до сьогодні пан Бенедисюк очолює Вищу раду юстиції, а згодом – і Вищу раду правосуддя (ВРП).

"На посаді голови ВРП І. Бенедисюк чітко окреслив свою позицію – ніякого радикального очищення судової системи не буде. Особливо яскраво ця позиція проявилася в справах суддів, які виносили неправочинні рішення щодо учасників Революції Гідності. Він нічого не зробив для того, щоб виявити дійсні причини масового порушення цими суддями присяги. Численні звернення Автомайдану та родин Героїв Небесної Сотні сприяти встановленню організаторів впливу на суддів були проігноровані. Більшість "суддів Майдану" уникнули відповідальності, велику частину справ проти суддів було закрито у зв’язку з завершенням строку давності, у чому винна сама ВРП", — зазначає Prosud.

У березні 2017 року будинок Бенедисюка у Дарницькому районі пікетували активісти однієї з громадських організацій.

Приїхавши до будинку, голова ВРП "спочатку намагався задавити активістів автомобілем, а потім почав стріляти зі зброї". "Наступного дня Ігор Бенедисюк пов’язав напад зі своєю професійною діяльністю, а саме – розглядом справ щодо звільнення судді Інни Отрош, Віктора Татькова та відсторонення судді Артура Ємельянова", — пише видання.

Суддя Ірина Булгакова у 2021 потрапила у скандал через те, що вона можливо продовжує займатись адвокатською діяльністю.

Але цікавий ще один факт. У тому ж 2021 році Булгакова виступила на вебінарі, організованому Асоціацією правників України спільно з Верховним судом та Асоціацією розвитку суддівського самоврядування України. Вебінар було присвячено судовому захисту прав інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг.

Крім розмов про створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності та запровадження спеціалізації з розгляду ІР-спорів, Булгакова на вебінарі заявила, що "визнання знаку добре відомим – один із способів захисту торговельної марки".

Але найодіозніше своє рішення Булгакова разом з її колегою Селіваненком ухвалили влітку минулого року. В розпал війни вони повернули готель "Мир", який був власністю "Приватбанку", колишнім власникам, себто Ігорю Коломойському.

Суддя Тетяна Малашенкова взагалі з 2001-го по 2005 рік вона працювала у ЗАТ "Укрпромінвест" Петра Порошенка. На парламентських виборах у 2014 висувалася у народні депутати від "Блоку Петра Порошенка". Малашенкова також була співзасновником компанії "Столичний адвокатський альянс" разом з Кирилом Багрієм та Віктором Воропаєвим, багаторічними помічниками одіозної регіоналки Тетяни Засухи.

"Малашенкова брала участь у розправі над відомою суддею-викривачем Ларисою Гольник, а також суддею Віталієм Радченком, який дозволив обшук в одіозного Павла Вовка", — зазначає Prosud.

До речі, в контексті рішення саме судді Малашенкової і її зв’язків з Порошенком дуже цікавим стає, як би вона розглядала позов Roshen до БКК, чи має право остання випускати "Київський торт", та ще й з червоною стрічечкою?

Ще один учасник колегії у справі "Фармак" — "Дарниця" — Сергій Могил, племінник нардепа і ексголови ЦВК Сергія Ківалова, відомий тим, що розподіляв справи на суддів в обхід автоматизованої системи розподілу.

Журналісти відшукали кілька судових ухвал, коли Сергій Могил, будучи секретарем палати Вищого господарського суду, забирав справу в одного судді-доповідача (головуючого) і без комп’ютерної програми передавав іншому.

Зважаючи на очевидні зв’язки між частиною суддів та Порошенко з Філатовим, а також проблеми з їх доброчесністю, виникає питання наскільки незаангажованими вони були при вирішенні долі добре відомої торгової марки "Корвалол Corvalolum".

На сьогодні механізми українського право-, а скоріше, кривосуддя вичерпані. Далі боротьба продовжиться в міжнародних судах. І, вочевидь, триватиме не один рік. Питання в іншому — що робити з українськими судами, в яких навіть після реформ морально-професійні якості суддів лишаються під величезним сумнівом. Натомість скандали тривають вічно. Вочевидь, що, поки українські воїни захищають наші землі, суддівські терени так само мають бути очищені від громадян Російської Федерації, бажаючих "щось учудіть", "вовківського", "портновського" чи "філатівського" "правосуддя". Тому що, допоки такий вплив є, слово "правосуддя" доведеться писати тільки в лапках.