"Абсолютно дідівський метод": військовий експерт пояснив, навіщо росіяни запускають кулі над Україною

Окупанти, здається, дещо змінили тактику повітряної розвідки, запускаючи повітряні кулі над територію України.

Для чого вони це роблять саме зараз та які ризики існують для міст, що знаходяться за сотні кілометрів від лінії фронту, "Телеграф" запитав у ветерана АТО Євгена Дикого.

— Чому росія почала так масово запускати повітряні кульки по території України, до чого готується?

— Це одночасно і розвідка, і спроби виснажити запаси нашої протиповітряної оборони. Ідея у росіян така: ця кулька коштує, грубо кажучи, три копійки, тобто дуже дешевий і простий виріб. До звичайної повітряної кульки (не до такої, як на вулиці продають), але навіть набагато простішої, ніж будь-який метеорологічний зонд (який запускається з будь-якої метеостанції), чіпляється ще простіший виріб — банально з тоненького алюмінію. Грубо кажучи, получається щось на кшталт консерви-жестянки з жесті. Виходить така своєрідна конструкція з кількох поперечних пластинок.

В результаті така маленька алюмінієва конструкція дуже добре видна на екранах радарів. Таким чином, коли летять десятки або сотні таких кульок, радари починають сигналізувати, що летить купа повітряних об'єктів. І ППО щонайменше починає на них відволікатися, а по-максимуму починає їх збивати. А збивати — значить витрачати дефіцитні боєприпаси. Бо як раз боєприпаси до ППО — річ дорога, якої часто не вистачає. Відтак в ідеалі для ворога досягаються наступні цілі: протиповітряна оборона виснажує свої запаси боєкомплекту і одночасно "засвічує", звідки вона власне їх збиває. Тобто це одночасно і виявлення наших позицій з ППО, і замах на наш боєкомплект.

— Як росіяни за рік повномасштабної війни до такого додумалися?

— Це абсолютно такий дідівський метод. Він вперше застосовувався ще в хрущовські часи. Але від того він не є менш ефективним. Однак все ж таки, що їх видає, так це їхня повільна швидкість таких об'єктів. Навіть так звані "мопеди" — "Шахеди" — і то літають все-таки швидше, не кажучи вже про ракети, які є на озброєнні у ворога, і про літаки.

Тому все ж, можна сказати, що наша ППО виявляє ці кульки і в абсолютній більшості випадків та особливо не витрачає на них дефіцитні ракети. Наскільки відомо станом на зараз, ще жодна ракета на них не була витрачена. Але інша річ — вони заважають, забивають собою як перешкода простір, який сканують наші радіолокатори. Тому все ж таки, бажано їх збивати. Але вчора для цього застосовували авіацію Протиповітряних сил. Не витрачали на них дорогущі ракети, а піднімали в повітря літачки, які підлітали та зблизька з літакової гарматки їх збивали.

Насправді, чесно скажу, це на порядок дешевше, ніж витрачати на них ракети ППО. Але це теж не безкоштовно. Все ж таки авіаційне пальне і патрони від авіаційної гармати вони теж чогось коштують. Тобто можна сказати, що цей новий метод з повітряними кульками — метод, який по факту дозволить ворогу трохи нас подратувати.

— Якщо теоретично запустити сотні таких аеростатів, чи можна виявити всі батареї ППО, які є на озброєнні ЗСУ?

— Дуже важливий аспект — виявлення позицій ППО. В цьому сенсі цікаво, чому саме зараз пішли ці кульки в хід. Є серйозні підстави вважати, що це підготовка до того, чого ми ще в цю війну не бачили. А саме до спроби масованого нальоту російської авіації на наші міста. Якщо це дійсно так, то чесно кажучи, спроби виявити наші позиції ППО у такий дідівський спосіб, вона трохи наївна. Адже наша ППО ще в перший день великого вторгнення показала. Наскільки вона може бути мобільною, наскільки швидко наша ППО міняє точки розташування, маскується і т.д.

Нагадаю, за планом ворога нашу ППО росія мали б подавити в першу годину великого вторгнення. І дійсно, в усі місця, де до того стояла українська ППО, в першу годину вторгнення прилетіли ворожі ракети. Проте жодної нашої пускової вони на місці не застали. Як кажуть, я прийшов тебе нема, підманула підвела.

Навіть тоді, на початку широкомасштабної війни наша протиповітряна оборона вже дуже добре вміла підманути і підвести ворога. Іншими словами, використовувала таку напів-партизанську тактику з постійною зміною позицій буквально після кожного пуску. Тому вважати, що зараз раптом це помінялося (що за рік війни наша ППО стала гіршою, а не навпаки, більш навченою), це трохи наївно. Тому навіть якщо і зараз ці кульки виявлять, де в цю хвилину стоять пускові нашої ППО, то на момент поки ворожа авіація спробує з цим щось зробити, вони давно вже стоятимуть в іншому місці.

Відтак розвідувальна місія цих апаратиків — трохи несерйозна. А от місія подратувати і змусити хоч якийсь мінімальний ресурс, але витратити, це те, що вони реально роблять.

— Ходять чутки, що ми також використовували подібні кульки, запускаючи їх по території росії. І нібито робили це ще раніше, ніж окупанти. Чи це правда?

— Те що я точно знаю, ми як мінімум розглядали такі варіанти. Особисто знаю людей, які виготовляли такого роду кульки. А от чи були вони далі реально запущені, я і не маю такою інформацією володіти. Але, швидше за все, у нас зазвичай те, що корисне в хазяйстві, так чи інакше використовується.

— Вчора ці кульки-розвідники зафіксували над Києвом. Що це може означати — чи будуть нові удари по столиці?

— Не забуваймо, що ці кульки не мають моторчика. Вони летять туди, куди їх несе вітер. Те що вони вчора летіли над Києвом, означає просто домінуючий вчорашній напрямок вітрів. От власне і в чому основний їх недолік: ти їх не направиш туди, куди тобі хочеться. Тобі треба "ловити" вітер більш менш, коли він буде у потрібному тобі напрямку. І тільки тоді їх випускати. Однак все одно вони полетять з тою точністью, з якою можна передбачити, куди саме дме вітер.

Взагалі, говорячи про спроби російської авіації бомбити Київ, то ми це бачили в самі перші дні вторгнення. Не більше, ніж в перший тиждень. А загалом — перші три-чотири дні. Сам тоді бачив російські літаки на околицях Києва. Але також мені довелося тоді бачити, як ефективно їх збивали. І припинили вони дертися до Києва не з якоїсь там "доброї волі", а це був саме такий жест "доброї волі", який пізніше зробила їхня армія.

Вони за перші кілька днів понесли такі втрати в авіації, що у них явно ухвалили рішення, не сунутися на Київ. І взагалі не тільки на Київ. Загалом після першого тижня великого вторгнення їхня авіація працювала тільки в двох режимах: або стратегічна авіація запускала ракети з відстані кілька тисяч кілометрів, або їхня тактична авіація (класичні бомбардувальники) працювала виключно на лінії фронту. При цьому практично цю лінію не перетинаючи.

Вони навіть на глибину 1-2 км відтоді не ризикують залітати за лінію наших позицій. Тобто там вони використовують авіацію тільки для бомбових ударів по самих передових наших позиціях. А при тому їхні літаки ще висять над їхніми позиціями. Це настільки вони бояться нашої ППО!

— Зараз з'явилась інформація, що окупанти переміщають свою тактичну авіацію поблизу до окупованих районів сходу України. Для чого вони це роблять, і все ж таки, чи є ризики проникнення літаків ВКС рф вглиб української території зі східного напрямку?

— Інформація така є, і я б ставився до неї дуже серйозно. Справа в тому, що їхній наступ захлинається. Вони насипали на сход свій головний ресурс, оцю купу "мобіків", і все одно воно пробуксовує, все одно воно спрацьовує погано. Тому вони зараз лихоманково шукають, щоб ще могло переломити невиграшний для них хід війни. Логічно, що їхній погляд рано чи пізно мав би зачепитися за авіацію, яка стоїть майже не використана.

Якщо, наприклад, по танкам експерти сперечаються, ми спалили вже половину їхнього довоєнного танкового парку (включно з їхньої іншою бронетехнікою), чи вже дві третини. Там про це йдуть суперечки. А по літакам саме тому, що вони після першого тижня повномасштабного вторгнення їх дуже обережно використовують, у них в принципі ситуація зовсім інша.

Там однозначно, що більша частина їхньої фронтової авіації ще не задіяна. Тому так, вони можуть спробувати її застосувати. Не думаю, що йдеться про якісь дальні прольоти вглиб нашої території. В цьому сенсу мало, а ризику багато. Думаю, швидше вони спробують саме підсилити свій піхотний наступ ударами по нашим ближнім тилам (складах, штабах) в прифронтовій смузі. Наскільки ж це небезпечно, можуть сказати наші фахівці протиповітряної оборони, які власне знають, які у нас є засоби, щоб це зупиняти.