"У Кабулі ми всі 3 доби не покидали літак, чекаючи пасажирів, він був для нас і захистом, і домом"

Кілька днів тому з України в Афганістан відправився Іл-76МД Повітряних сил ЗСУ, щоб евакуювати українців, які бажають повернутися на батьківщину через небезпеку, що виникла для їхнього життя після захоплення країни радикальним рухом "Талібан". Очікувалося, що літак військово-транспортної авіації забере від 150-ти до 300, а то і більше осіб. Але рано вранці до Києва прилетіло всього 85 пасажирів. "Телеграф" поспілкувався з командиром екіпажу Іл-76 і дізнався, яким льотчикам вдалося побачити Кабул з висоти і на землі, і в якій обстановці проходила посадка мирних громадян на українських літак.

Виявилося, що дорога в гірську країну льотчикам з авіабригади, що базується в Мелітополі Запорізької області, частково знайома.

-Я вже літав до Афганістану, і був там, до речі, 2 місяці тому, в ході завершення місії НАТО «Рішуча підтримка», — розповідає старший інспектор-льотчик штабу Командування Повітряних сил ЗСУ Євген Шкурат. — Але тоді там ситуація була набагато спокійнішою. Ми тільки знали, що союзники виводять свій контингент, знали, що Талібан бере під контроль "все і вся". Але ніхто ж не міг передбачити, що уряд і армія розбіжаться і взагалі ніяким чином не перешкоджатимуть приходу до влади радикальних бандитів. А тепер обстановка змінилася.

Тоді ми були на аеродромі Герат — це одне з найбільших міст Афганістану. Цього разу полетіли в Кабул, який знаходиться в горах на висоті 1800 метрів над рівнем моря. Має шикарний аеропорт, відмінну інфраструктуру. Кабул, Мазарі-Шаріф — це красиві міста Афганістану. Але зараз все виглядає інакше...

Варто сказати, що новий міжнародний термінал Кабульського аеропорту почав свою роботу в 2008 році. Він був побудований за допомогою уряду Японії. Аеропорт також є військово-повітряною базою як ВПС Афганістану, так і сил НАТО.

-Євген Олександрович, наскільки складно було сідати в аеропорту і з-за гір, і через обстановку?

-Дивіться: для таких фахівців, як авіатори 25-ї бригади транспортної авіації Повітряних Сил ЗС України, це нескладно. Бували й гірші умови. Звичайно, певна частка умінь і професіоналізму потрібні обов’язково, а недосвідченого льотчика або екіпаж туди відправляти не можна. Але на такі спеціальні завдання командир бригади направляє досвідчених людей. Тому мені з ними було легко і приємно працювати. Я всіх хлопців знаю, тому що 6 років прослужив в мелітопольській бригаді, ми з ними не просто один колектив, а майже як одна сім’я, один оркестр. І, звичайно, улюблений Іл-76!

-Що ви бачили зверху, коли підлітали?

-Ми робили зупинку для дозаправки в Пакистані. І у Пакистані, і у Афганістані — однаковий рельєф, однакова гориста місцевість. Потім, ми знаємо, ось тут треба починати знижуватися. Летиш-летиш — хмари, гори, потім раз — і відкривається панорама: аеропорт, оточений міською інфраструктурою. Стоять житлові квартали, дорогами їдуть машини, життя триває — як в звичайному великому місті. Там до нього такі підходи прокладені через ущелини, знижуєшся, пролітаєш між горами і сідаєш на смугу. Злітно-посадкова смуга шикарна, і руліжні доріжки, красивий вид — місто як в гірській склянці знаходиться.

За словами Євгена Шкурата, якщо не знати про обстановку в цьому регіоні, то, на вигляд, все благополучно.

- Але Талібан ж поставив умову, щоб американські війська були виведені з країни, і ті планують повністю їх вивести до 11 вересня — це буде якраз 20-та річниця терористичних актів "Аль-Каїди" в США, атаки на вежі Всесвітнього торгового центру. І на більш-менш мирних узгодженнях вони дають можливість спокійно вивести звідти всіх військових. У групи евакуації заодно потрапляють громадяни інших держав — ті, які там працювали, жили, відпустки свої проводили, просто подорожували.

Льотчик ділиться з журналістом декількома відеороликами. На одному з них видно, як тисячі людей стоять за парканом на підступах до аеропорту. "По ту сторону таліби не дають їм проходити до аеропорту, всіляко затримують, зупиняють, б’ють їх, стріляють. А зсередини американські військовослужбовці пропускають людей тільки невеликими контрольованими партіями, щоб не просочилися таліби. Ось такий подвійний заслін виходить".

Уточнюю, чи виходили самі українські льотчики за межі аеропорту в місто.

- Ми прожили вісь цей час в літаку: в лі-та-ку, три до-би! — підкреслює льотчик. — І кількість пасажирів постійно збільшувалася. Спочатку їх було 8, потім 13, 41, 52 і, нарешті, 85 осіб. Весь цей час літак для нас був і захистом, і будинком, і кухнею.

-Але ж очікувалося, як мінімум, в два рази більше людей, і саме українців?!

-Річ в тому, що якби була можливість безпечно вивести наших громадян за допомогою батальйонних груп, то треба було б задіяти один або два батальйони військовослужбовців. А краще — спецназівців. А так як цього не було зроблено, наші просочувалися і на інші літаки, а хтось там залишився, не зумівши пробитися в аеропорт через заслін талібів. Ті ж, хто пробився, коли Іл ще не прилетів, могли відлетіти літаками інших країн. Найголовніше, що люди хочуть звідти втекти, тому що таліби там творять страшне.

Пасажири, які були у нас, говорили: "Треба б забрати ось того-то і того-то, мого друга, родича — йому голову відріжуть, їх там всіх повирезають". І наші спецназівці робили все, що могли. Ми ж постійно чули постріли за периметром аеропорту.

У підсумку, на українському Ілі летіли наші співвітчизники і громадяни Афганістану.

- У нас 28 громадян України і інші афганці, в тому числі, афганці з українськими паспортами або видами на проживання, не найпростіші громадяни — наприклад, бізнесмени. Але ті, яким там було небезпечно залишатися. Серед всіх ще була звичайна афганка на 8-му місяці вагітності. Не пам’ятаю, хто її супроводжував. Було двоє маленьких дітей, одному — рочки 2,5, а іншому менше року, в памперсі, його матуся перевдягала постійно. Але дітки вели себе дуже спокійно весь час — не кричали, не плакали, нікому не заважали.

Пасажирами, переважно, виявилися чоловіки. "Серед українців, здебільшого, одні чоловіки — ті, хто працював будівельниками, логістами, лікарями. І з афганців теж велика частина чоловіків".

Ясна річ, що багатьох цікавить таке питання — чому ж величезний літак не міг затриматися ще, хоча б, ще на добу-дві, щоб пасссажіров було більше.

-Річ в тому, що не було вже можливості 85 осіб годувати-поїти, укладати спати в військово-транспортному літаку, тут же все обмежено, туалетів і кухні немає, — пояснив Євген Шкурат.

За словами керівника Офісу президента Андрія Єрмака, евакуація українців з Афганістану буде тривати. Так що, цілком можливо, мелітопольським авіаторам належить ще один рейс до цієї південноазіатської країни.