Кремль готує ґрунт для повторення кримського сценарію на території Карабаху

Читать на русском
Автор
3120
Кремль готує ґрунт для повторення кримського сценарію на території Карабаху Новина оновлена 09 січня 2023, 22:23

Російські спецслужби розглядають варіанти глобалізації конфлікту та створення нових "гарячих точок"

В умовах постійних військових поразок в Україні російські спецслужби розглядають варіанти глобалізації конфлікту та створення нових "гарячих точок". Згідно зі старим планом, у грудні 2022 року планувалося відтворення проєкту "СРСР" і входження в нове утворення Білорусі та кількох невизнаних анклавів, які з'явилися за підтримки РФ після розпаду СРСР. Концепція "СРСР-2" провалилася, але бажання приєднувати території в Кремля залишилося. Один із претендентів на проведення анексії – Карабах, у якому звучать заклики до союзу з РФ та отримання російських паспортів.

Призначений керівником невизнаного анклаву Р.Варданян оголосив, що на його території мешкає понад 120 тисяч вірмен, і їм загрожує "гуманітарна катастрофа".

Подібні заяви можуть призвести до наступного кроку – втручання російських "миротворців" із "гуманітарною місією", подібно до того, як російські війська для виправдання свого вторгнення говорили про захист мешканців українських Криму та Донбасу.

Сам Рубен Варданян – відомий російський бізнесмен, мільярдер, на початку листопада 2022 року призначений на посаду "державного міністра" невизнаного анклаву. У Росії Р. Варданян був одним із засновників Сколково, входив в експертні ради при президентові РФ, і його призначення пов'язують з активізацією ролі Росії в регіоні та підготовкою якихось великих політичних змін.

Місяць тому загострилася ситуація у Лачинському коридорі. 12 грудня розпочалася мирна акція екоактивістів поблизу азербайджанського міста Шуша, через яке проходить автомагістраль до Вірменії з міста Ханкенді, заселеного карабахськими вірменами. Учасники акції протестують проти експлуатації золотих родовищ на азербайджанській території, яка перебуває під контролем військового контингенту РФ. Азербайджанські активісти не перешкоджають проїзду цивільного та гуманітарного автотранспорту. Але керівництво невизнаного Карабаху використовує ситуацію для того, щоб продемонструвати дефіцит продовольства та загрозу "гуманітарної катастрофи", а звинуватити в цьому Азербайджан та активістів. 20 грудня Р. Варданян заявив: "Чим гіршим буде наше становище, тим краще буде чути наші вимоги і голос у світі". Для створення відчуття масовості "гуманітарної катастрофи" керівництво анклаву та їхні союзники у Кремлі наголошують на тому, що чисельність вірмен у Карабаху, у зоні контролю військового контингенту РФ, нібито перевищує 120 000 осіб.

Підміна цифр як технологія

Р. Варданян майже у кожному виступі повторює цифру 120 000 осіб. "120 000 людей зіткнулися з гуманітарною катастрофою", — зазначав він 22 грудня у зверненні до парламенту Іспанії. Про "120 тисяч вірмен" Варданян заявив і 29 грудня в інтерв'ю виданню "Нова газета Європи".

20 грудня перший заступник голови комітету Держдуми у справах СНД, євразійської інтеграції та зв'язках із співвітчизниками К. Затулін в ефірі пропагандистського Першого каналу РФ також розповідав: "120 тисяч людей, які залишаються в Нагірному Карабаху".

Синхронне повторення цієї цифри призначеним керівником та його московськими колегами здійснюється за схемою, що застосовувалася Путіним під час виправдання захоплення Криму, Донбасу, Запорізької та Херсонської областей України. У всіх заявах із цього приводу кремлівський диктатор озвучував ту саму "цифру":

• Щодо анексії Криму (18.03.14): "У Криму живуть мільйони російських людей".

• Про визнання сепаратистських анклавів Донбасу (24.02.22): "Необхідно було негайно припинити цей кошмар, геноцид щодо мільйонів людей, які там проживають".

• З приводу анексії територій Сходу України (30.09.22): "немає нічого сильнішого за рішучість мільйонів людей, які вважають себе частиною Росії".

Демографія та біженці – інструменти гібридної війни

Згідно з офіційними даними попереднього керівництва сепаратистського утворення (Р. Варданян отримав посаду в листопаді 2022 р.), у 2017 р. чисельність населення анклаву в його колишніх кордонах, включаючи 7 окупованих районів Азербайджану (звільнених згодом за підсумками війни 2020 р.), складала 147 000. Але, як повідомив співробітник католицького фонду Aiuto alla Chiesa che soffre (ACS), у 2021 р., який брав участь у місії зі збору даних про біженців у Карабаху, реальна чисельність тамтешнього вірменського населення до початку війни сягала близько 103 000. За його словами, керівництво сепаратистів завищувало кількість мешканців анклаву приблизно на 30%. Робилося це, щоб приховати постійний відтік населення до Вірменії та РФ внаслідок тяжкого соціально-економічного стану та корупції. Крім того, влада анклаву використала завищені демографічні дані з метою обґрунтування домагань на 20% суверенної території Азербайджану, окупованої за підтримки російських військових у 1991-1993 роках. З метою "компенсації" відтоку населення на захоплених землях розміщувалися вірменські біженці із Сирії.

За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, у результати війни, що завершилася 10.11.20, 91 000 вірмен Карабаха переселилися звідти до Вірменії. Згідно з даними Ватикану, зібраними в Карабаху в жовтні 2021 р. місією фонду ACS, після війни повернулися лише близько 25 000 з 91 000. Протягом минулого року жодних повідомлень про масове повернення вірмен у Карабах не було навіть з боку невизнаного керівництва. Отже, реальна чисельність населення вірменського анклаву в Карабаху може становити трохи більше 40 000 (103 000 – 91 000 + 25 000). Тобто у зоні контролю військового контингенту РФ втричі завищують кількість вірменського населення.

За даними ACS, абсолютна більшість тих, хто повернувся, — це ті, хто раніше проживали в населених пунктах, які за підсумками війни увійшли до зони контролю російського військового контингенту. У ті ж райони, які після війни повернули під контроль Азербайджану, вірмени не поверталися – багато хто після закінчення військових дій приїжджав забрати свої речі, а потім остаточно переселявся до Вірменії. Але їх невизнана влада Карабаха і командування військового контингенту РФ досі зараховують у наявне населення району, що знаходиться під російським контролем. Це робиться, щоб "роздути" демографію анклаву. Так, у лютому 2021 р. Міноборони РФ оголосило про повернення в Карабах 52 712 вірмен – при тому, що, за даними католицького фонду ACS, навіть до кінця того року кількість тих, хто повернувся, не перевищила 25 000.

Дані про чисельність вірменського населення в російській зоні контролю в Карабаху фальсифікуються не лише для звинувачень Азербайджану в масовості "гуманітарної катастрофи". Кремль подібним чином використовує сепаратизм на теренах України та Азербайджану для розширення регіональної експансії та збереження військових плацдармів у суміжних країнах. В обох випадках РФ задіяє аналогічні методи розпалювання сепаратизму та його застосування у власних інтересах.

Плани анексії за кримським зразком

З початком повномасштабної агресії проти України вірменські керівники Карабаха, а також політики сусідньої Вірменії почали виступати за посилення російського військового контингенту, необхідність його безстрокового перебування і за проведення референдуму про приєднання до РФ. При цьому вони навіть не приховували, що як зразок розглядають анексію Криму.

Ще 18 березня минулого року колишній глава делегації Національних зборів Вірменії у Парламентській Асамблеї ОБСЄ А.Гегамян заявив: "В Арцасі має бути проведений референдум з одного з питань порядку денного, яке стосується приєднання до Росії, як у Криму вісім років тому".

25 березня "Рада безпеки" анклаву затвердила звернення до президента РФ з проханням "переглянути нинішню чисельність російських миротворців і кількість коштів, що їх обслуговують, і, відповідно, збільшити кількість військовослужбовців і військової техніки" в азербайджанському Карабаху.

31 березня колишній глава Аскеранського району Карабаха С. Барсегян закликав сепаратистську владу "в максимально стислий термін організувати загальнодержавний референдум на тему приєднання Арцаха до Російської Федерації". 6 квітня вірменське видання "Грапарк" цитувало поінформоване джерело в Ханкенді (адміністративний центр вірменського анклаву): "Якщо Вірменія вмиє руки в Арцаху і визнає територіальну цілісність Азербайджану, ми не матимемо іншого вибору, окрім як приєднатися до Росії. Тому ми почнемо збирати підписи". 8 квітня під час мітингу на підтримку агресії РФ проти України, що відбувся у Парку Перемоги Єревана, колишній в. о. директора Служби національної безпеки Вірменії М. Амбарцумян заявив: "В Арцасі почали збирати підписи з надією зібрати достатню кількість, щоб порушити питання про входження до складу Росії".

12 квітня "президент" сепаратистів А. Арутюнян повідомив, що у вірменського анклаву в Карабаху "можуть бути якісь відносини з Росією у форматі прямої вертикалі". Він зазначив у цьому зв'язку, що військова присутність РФ "має бути гарантованою і безстроковою за відповідного збільшення військовослужбовців і бойової техніки". 14 квітня екс-прем'єр Вірменії Багратян заявив: "Арцах хоче увійти до складу Росії". Він назвав позитивним те, що "Арцах з Росією мають вертикальні відносини". Наступного дня полковник запасу А.Нагапетян наголосив в ефірі вірменського каналу Live News, що єдина можливість для сепаратистського анклаву забезпечити свою безпеку – це увійти до складу Росії. Як один із способів досягнення цієї мети він позначив масове отримання вірменським населенням Карабаху російських паспортів – за схемою, обкатаною при анексії Криму та окупації Донбасу. А.Нагапетян відверто пояснив, що вірмени Карабаха мають звернутися "до посольства Росії у Вірменії щодо надання громадянства Росії. Тобто отримують подвійне громадянство – Росії та Вірменії. І отримуєш невизнану, але реальну територію, населену громадянами РФ. У такому разі ти даєш не лише моральне, а й юридичне право Росії втрутитися у процес". 10 травня колишній глава делегації Національних зборів Вірменії у Парламентській Асамблеї ОБСЄ А. Гегамян заявив: "Республіка Арцах має офіційно звернутися до влади Російської Федерації, щоб увійти до складу Російської Федерації. Як це сталося 2014 року в Криму".

Події в Карабаху багато українських експертів порівнюють з російськими претензіями до України. Останні 30 років азербайджанська сторона готувалася до звільнення захоплених територій, посилювала збройні сили, вибудовувала регіональні союзи. Їхні супротивники сподівалися на російський захист. Як виявилось, гарантії безпеки від Кремля не спрацювали. Присутність російського контингенту у Вірменії та членство цієї країни в ОДКБ не стали фактором військової безпеки. Але ситуація розвивається, і різні сигнали говорять про ймовірність застосування гібридних методів ведення війни з боку РФ, у тому числі, спроб проведення псевдореферендуму, роздачі російських паспортів і потім уже військової операції під приводом вирішення гуманітарних проблем.