Макрон діє в інтересах путіна на Кавказі. Це пряма загроза Україні та Ізраїлю

Ексрадник Міноборони Франції Емануель Дюпюї підтвердив факт поставок французької зброї до Вірменії та заплановану номенклатуру передачі озброєнь в майбутньому. Така політика не лише суперечить інтересам України, а й ставить під загрозу безпеку Ізраїлю, йдеться у матеріалі видання Апостроф.

Французька зброя посилює позиції вірменських противників мирного врегулювання з Баку. Крім того, подібні рішення провокують ескалацію конфлікту.

Цікаво, що Дюпюї не вбачає протиріч між тим, що Париж намагається позиціонувати себе посередником між Єреваном і Баку і в розпал переговорного процесу озброює одну зі сторін конфлікту. Хоча, по суті, офіційний Париж підриває зусилля Вашингтона та Брюсселя щодо врегулювання вірмено-азербайджанського конфлікту. Тим часом Франція, як і РФ позиціонує себе як "посередник", але при цьому озброює одну із сторін конфлікту.

Важливо, що така зовнішня політика Франції є загрозливою для інтересів України та Ізраїлю. Адже Єреван є основним логістичним центром Путіна для обходу санкцій. Це означає, що французька зброя, що поставляється до Вірменії, може бути використана також і у війні проти України.

Ще в травні американське видання The Wall Street Journal зазначало, що політика Макрона на Південному Кавказі відповідає інтересам Путіна, і обидва вони перешкоджають зусиллям Вашингтона щодо досягнення миру між Вірменією та Азербайджаном.

За даними українських ЗМІ, напередодні російської агресії французький істеблішмент серйозно розглядав можливість формування стратегічного альянсу з Москвою на Південному Кавказі, але початок війни став на заваді цим планам. У листопаді 2022 року ізраїльське видання Hamodia попереджало про плани Парижа "постачати Вірменії важке озброєння", зазначаючи, що від цього "виграє Росія та Іран". У грудні ізраїльські парламентарі офіційно визнали: позиція французів щодо Карабаха "грає на руку Ірану, зацікавленому в ослабленні Азербайджану".

Постачання французької зброї підживлює наполегливість вірменських реваншистів. Більшість з них становлять проросійські сили. Вони відчувають зростаючу військову та політичну підтримку Парижа, і тому чинять більший тиск на уряд. Як наслідок, прем'єр Пашинян виявляє нерішучість і все частіше вагається у питанні мирного врегулювання з Баку.

На відміну від Франції та РФ, які з 1990-х років навмисне затягували процес азербайджано-вірменського врегулювання, тепер реальними посередниками виступають Вашингтон та Брюссель, зазначає український Telegraf. А Макрон, як і Путін, прикриваючись "мирними переговорами", намагається підвищити свій вплив та військову присутність у регіоні, провокуючи ескалацію конфлікту.