"Комуніст із тризубцем": у відомого "російського опозиціонера" намалювався зв’язок з одіозним Фуксом

Безліч націоналістичних пабліків напередодні війни з РФ порушили питання про російських кротів в Україні, а також агентів впливу ФСБ. Виявилося, вони не так вже й помилялися.

Про кротів написали багато праворадикалів: від лідера Консервативної партії Богдана Ходаковського, одного з лідерів полку "Азова" Сергія Коротких (Боцмана) та закінчуючи ідеологом партії "Національний корпус" Едуардом Юрченком, та інших. Я згадала про ці публікації, коли побачила одного з фігурантів цих публікацій — "комуніста з тризубцем" — Іллю Пономарьова у лавах територіальної оборони.

Праворадикали мають багато претензій, і суть їх прямо стосується нинішньої ситуації в країні, зокрема – війни. Головне, на що звертають увагу згадані персони, Пономарьов тривалий час просував кремлівські наративи, наприклад, що Зеленський має спілкуватися безпосередньо з Путіним. Минулого року Кремль вигадав цю фішку, пропонуючи українському президенту Володимиру Зеленському спілкуватися без посередників. Цю фішку підтримували багато вихідців із російського політичного табору і зрозуміло навіщо: у Кремлі тоді українську владу вважали слабкою, сподіваючись у прямих переговорах схилити до московського сценарію переговорів.

На той час перемогло прозахідне крило впливу в Україні, і в переговорний процес були втягнуті канцлер Німеччини Олаф Шольц, президенти Франції Еммануель Макрон та США Джо Байден. Навіть великим прозахідницьким хором вони не змогли урізати Путіна… Їм не вдалося зупинити війну, лише відтягнути її початок, але… на хвилинку уявіть, що лідери найпотужніших держав не були б втягнуті півроку тому в переговорний процес, і сьогодні не почали вводити санкції проти РФ, її економіки та правителів-вбивць. Тобто тільки уявіть, що переговори насправді відбувалися б тоді у форматі "Путін-Зеленський".

Це не єдина фішка, яку запускав Пономарьов. Він також дискредитував українські добровольчі батальйони, намагаючись показати їх "карателями" (слова "денацифікація" тоді ще не було). Зокрема, це Пономарьов сказав, що "російських опозиціонерів замовляють" у лавах добробатів. Нелюбов до захисників України зрозуміла, оскільки Пономарьов — людина з так званої "благополучної радянської сім’ї", дід якого з 1946 року у складі радянських військ займався боротьбою з "бандерівцями" у Львові. Хоча, за словами самого Пономарьова, саме його комуністичний дідусь "врятував Польщу від радянського вторгнення у 80-х…"

Давнього товариша Пономарьова Суркова націоналісти відверто називають агентом Кремля. І нагадують, що до розпилів бюджету "Сколково" будь-кого не допускали. Від себе додам, що Пономарьов неодноразово наближався до бюджетних грошей і був депутатом не лише від КПРФ, а й від правлячої "Справедливої Росії". Ну і звичайно ж він був одним з організаторів "путінського Валдайського клубу".

Про політичні погляди "товариша" складно судити, оскільки багато разів перефарбовувався, лише у компартії побував двічі, вдруге, коли вона була під керуванням Кремля, тобто Суркова. Багато організаторів протестів на Болотній площі називають його "попом Гапоном", оскільки саме після його свідчень потрапляли за ґрати учасники мітингу. Лідер "Лівого фронту" Сергій Удальцов заявив, що під час протестів 2011-2012 років у Москві колишній депутат Держдуми Ілля Пономарьов свідомо прагнув провокацій, які в результаті призвели до затримань та арештів.

Чому мене зацікавила ця особа: по-перше, тому, що у Києві трагічно загинули люди з його кола спілкування (Аміна Окуєва, Павло Шеремет, Денис Вороненков). Останнього розстріляли, коли він йшов на зустріч із Пономарьовим. А з ним усе гаразд. При цьому він звинуватив у цих вбивствах колишніх АТОвців.

По-друге, і це ще цікавіше. Нібито американська компанія Trident Acquisitions, яка належить Іллі Пономарьову, намагалася розпочати розробку газових родовищ на українському шельфі Чорного моря. І навіть виграла конкурс на розробку шельфу. Але потім виявилось, що конкурс було проведено непрозоро. Спочатку про це заявив колишній прем’єр Володимир Гройсман, зазначивши, що компаніям, які хотіли б взяти участь у конкурсі, відвели надто мало часу, тому у боротьбі за "Дельфін" не брали участь транснаціональні нафтові гіганти. А через деякий час Кабмін прийняв рішення визнати такою, що втратила чинність, постанову КМУ від 6 березня 2019 року № 271 "Про проведення конкурсу на укладення угоди про поділ вуглеводнів, які видобуватимуться в межах ділянки "Дельфін". Підстава – "у зв’язку з невідповідністю процедури проведення конкурсу практиці Європейського Союзу, визначеної Директивою 94/22/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу "Про умови надання та використання дозволів на пошук, розвідку та видобуток вуглеводнів" від 30 травня 1994 року". А тепер уточнимо, що конкурс на вуглеводневу ділянку "Дельфін", розташований у північно-західній частині континентального шельфу Чорного моря (площею майже 10 тисяч кв км) проводила Державна служба геології та надр України, та сама служба, яка, на думку ЗМІ, ось уже тривалий час перебуває під неформальним впливом Павла Фукса.

Стоп… Фукс, ще один російський "опозиціонер", спочатку був наближений до російської влади, а потім втік із РФ із мільярдними боргами та безліччю кримінальних справ. ЗМІ Фукса відверто називають агентом ФСБ. З собою він привіз багато схем, які активно впроваджує в Україні. З великою ймовірністю можна припустити, що конкурс, організований під "комуніста з тризубцем", прописаний почерком Фукса. Це виходить зовсім інший рівень співпраці: виходить, що люди з політико-фінансової орбіти Кремля мігрують в Україну та, прикриваючись "працею" в інформаційному полі, просто намагаються заробити собі грошей.