Аналогівнет вже 70 років як – окупанти притягли на фронт справжній антикваріат

У телеграм-каналах з’явилося фото справжнього раритету, який замість музею опинився на озброєнні окупантів. Йдеться про 152-мм гаубиці Д-1 випуску 1943 року.

Д-1, як пише український військовий історик Андрій Харук, по суті – ерзац воєнного часу, спроба створити дивізійну гаубицю калібру 152 мм. До Другої світової війни в СРСР випускалася 152-мм гаубиця М-10, проте для дивізіонної ланки вона була надто важка – в СРСР не вистачало потужних тягачів.

"Д-1 створили, наклавши ствол М-10 (з доданим дульним гальмом) на посилений лафет від 122-мм гаубиці М-30. Вийшла досить легка система, яку цілком міг тягнути ленд-лізівський "Студебекер". Парадокс, але в стрілецькі дивізії Д-1 так і не потрапила — на час появи 152-мм гаубиці вже вивели зі штату цих з’єднань. Натомість Д-1 надходили до корпусних артполків та артилерії РВГК", — говорить про історію появи гаубиці експерт.

Зразок виявився досить непоганим, але тільки для воєнного часу, вже в 1949 році випуск Д-1 припинився, всього їх встигли випустити більше 2800 одиниць, багато з яких встигли послужити в різних конфліктах по всьому світу. Досі вони служать в арміях Куби, Мозамбіку, Туркменістану та Киргизстану.

Є такі гаубиці і в самій росії — на 2017 рік близько 700 одиниць.

"Враховуючи, що "наймолодші" з них випущені 73 роки тому – стан їх далеко не ідеальний. Але для чмобіків стануть у пригоді. На сучасному полі бою Д-1 виглядатиме блідо. Її стовбур довжиною 23 калібру забезпечує максимальну дальність вогню лише 12 км – на 5 км менше, ніж у теж не нової гаубиці Д-20, такого ж калібру, але зі стовбуром довжиною 34 калібру.І це не кажучи вже про сучасні 155-мм артсистеми. союзниками, що поставляється нам, має велику дальність стрілянини — до 14 км", — говорить про повну технічну відсталість Д-1 на сучасному полі бою Андрій Харук.

Тим часом ЗСУ готуються до отримання ще 32 артсистем калібру 155-мм, які значно посилять артилерію ЗСУ.