Бандити, наркотики та тотальна свобода: як починалися рейв-вечірки у Києві (частина 2)

Минулого разу "Телеграф" розповів про те, як на початку дев’яностих майбутній медіаексперт та політичний консультант Олексій Ковжун організовував перші рейв-вечірки у Києві . А потім, об’єднавши зусилля з тодішнім співвласником модного ресторану Miami Blues Віталієм Улицьким — ще одним ентузіастом танцювальної електронної музики, яка захопила світ, вигадав та провів восени 1995-го в столичному нічному клубі "Нью-Йорк" першу вечірку Torba. Torba Party назавжди змінили клубну культуру України, що народжувалася, й привчили "просунутих" молодих і не дуже українців "відриватися" на танцмайданчиках.

Всі в "Торбі" (продовження)

У Києві початку дев’яностих виникла унікальна ситуація. Практично усі кияни зі схожими культурними інтересами були знайомі між собою. За відсутності інтернету пошук культурних артефактів — книжок, музичних записів, відеокасет з авторським кіно — змушував до активної соціалізації. У місті з’являлися певні "місця сили". Наприклад, платівкова "балка" (про неї пізніше) або тусівка меломанів та музикантів на галереї Центрального гастроному на Шулявці, де готували непогану каву. Книголюби збиралися у "відстійнику" потягів на Полевій, а потім переїхали до метро "Петрівка" (тепер "Почайна").

Молодий підприємницький рух став ще одним центром докладання зусиль для енергійних і не менш молодих киян та гостей Міста. За словами Віталія Улицького, у нього тоді також було доволі широке коло спілкування, причому в різних соціальних колах — у тому числі творчих.

Протягом усього трьох років було проведено близько 15 вечірок у різних локаціях, включно з річковим кораблем на Дніпрі та Будинком кіно на вул. Саксаганського, де 7 листопада 1997 року відбулася фінальна вечірка. А перша Torba Party прогреміла в нічному клубі "Нью-Йорк", що оселився у типовому радянському клубі для танців на вул. Перова.

В іншому такому танцзалі — "Сучасник" у парку Фрунзе — ще з кінця вісімдесятих по суботах збиралася київська "балка" — "сірий" ринок продажу та обміну вінілових платівок, що функціонував під егідою міфічного "Клубу філофоністів". (Аби не отримати тюремний строк за спекуляцію, як це практикувалося за часів УРСР.) Там поважають переважно модний "метал" та олдскульний рок сімдесятих, а діджейські платівки привозить із Берліна Віталій Бардецький, який у майбутньому створить легендарний клуб "Xlib" на Кирилівській. Але це вже наступне покоління рейв-вечірок, символом яких став Closer на території занедбаної фабрики на вул. Нижньоюрківській. А ми повернемося у дев’яності.

"Ви всі в "Торбі"!", — кричав зі сцени нічного клубу "Нью-Йорк" DJ Толя, він же Анатолій Векcлярський. Діджеї — нові субкультурні герої. Найкращі діджеї у золоту пору вечірок за західною традицією ховаються за псевдонімами: це Derbastler (за сумісництвом музичний директор "Торби"), AlexK, Ice, Vlad, Well, Yoshi, Lemon, Товстолужський. Найвідоміші емсі країни — як називають "голос" вечірки, що комунікує з публікою і "заводить" тих, хто танцює, — Рибік і Гриб. 6 жовтня 1995 року на першій Torba Party за вертушки вперше стає DJ Mishukoff.

І не він один. Сьогодні Євгеній Таран із гурту Gorod Sputnik живе й записує музику в Мюнхені, а його сольний альбом випустив на платівці шанований німецький лейбл Compost Records. Інший культурний герой Torba Party — Євген Ступка, сьогодні музичний продюсер і звукорежисер у Лос-Анджелесі.

Потрапити в торбу" на сленгу того часу означало серйозні неприємності, але відчуття були радше приємними, хоч і незвичними. По всьому залу "Нью-Йорка" розкатувалися гуркотливі біти трансу, у ритм яких радісно біснувалася юрба щасливих і стильно вдягнених молодих людей та запаморочливо красивих дівчат. Від стробоскопів й оглушливо гучної музики здавалося, що цілком реально вилітаєш у космос. Але на відміну від рок-концертів, навколо було підозріло мало п’яних, і в усіх на обличчях читався найдоброзичливіший настрій.

Наркотики та бандити

З пісні, як то кажуть, слова не викинеш: уся західна субкультура рейв-вечірок базувалася на вживанні МДМА — психоактивної речовини амфетамінового ряду, влучно прозваної "екстезі". А Київ дев’яностих і без того загруз у наркотиках: від кустарних "широк" на околицях до екзотичного кокаїну в розкішній вбиральні першого в Києві казино "Спліт" на Прорізній.

"Тепер нам зрозуміло, що рейв-культура значною мірою ґрунтувалася на психотропних засобах, хоча тоді про це ще ніхто відкрито не говорив, — зізнавався пізніше Віталій Улицький виданню EGO. — Але саме з цим було пов’язано те, що надзвичайно успішна "Торба" припинила своє існування на піку популярності. Я не хотів сприяти створенню середовища для поширення наркотиків, яке одного дня обов’язково привело б нас усіх до жорстких наслідків".

А ще неодмінним антуражем перших нічних клубів були бандити. Але на відміну від Петербурга, російської рейв-столиці, де на перших вечірках регулярно відбувалися зіткнення тусовщиків із кримінальними елементами, у Києві всі, як не дивно, намагалися дружити між собою.

І це в той час, коли в Росії Держнаркоконтроль влаштовував регулярні облави на нічні клуби, й безжально гамселили як відвідувачів, так і діджеїв, у тому числі іноземних гостей. "Кокаїн, бандити й бандитські подруги з модельною зовнішністю — це був цікавий досвід наочного соціального дарвінізму", — іронізує один із завсідників перших київських клубів.

Закінчення — у наступному випуску.

Раніше "Телеграф" писав про всесвітньо відомих акторів, які знімалися в Україні.