Бандити, наркотики та тотальна свобода: як починалися рейв-вечірки у Києві (частина 3)

Є різні версії, як у Києві дев’яностих розпочиналися перші рейв-вечірки. "Телеграф" написав власну історію рейву по-українськи: від перших заходів у столичних галереях і сквотах, які влаштовували художники, до перших вечірок Torba Party, які назавжди змінили клубну культуру України, що лише народжувалася. Сьогодні заключна частина цієї захоплюючої та абсолютно правдивої історії.

Що було далі

Першим нічним клубом у Києві називають "Плей-Оффс", відкритий у готелі "Либідь" на Галицькій площі (тоді ще площі Перемоги). Історія його губиться у мороці початку 90-х. Це був заклад для нуворишів — перших доларових мільйонерів Києва, радше такий собі "клуб "Коттон" з фільму Френсіса Форда Копполи про мафію, аніж клуб у його сьогоднішньому розумінні. І ось у ці пафосні клуби для панів у малинових піджаках партизанськими методами почав проникати рейв.

"Флаєр як комунікація, що створює враження про проєкт, став новомодною фішкою в міському середовищі, — розповідав Віталій Улицький виданню EGO. — Пам’ятаю, як на другу "Торбу" ми зробили флаєр, який являв собою вкладиш для аудіокасети з цитатами діджеїв, що грали. А саму касету з треками уже можна було придбати безпосередньо на вечірці".

Оскільки рейв-сцена виросла з художнього андеграунду, на вечірках приділяли чимало уваги візуальній складовій. Не дивно: київська богема й творча інтелігенція від самого початку брали активну участь у клубному житті. Художниця-аніматорка й завзята тусовщиця Лєна Зуєва згадує, як працювала над афішами та флаєрами (запрошеннями зі знижкою) для вечірок. Кінодокументаліст, історик кіно Олег Чорний — про те, як разом із колегою Геннадієм Хмаруком вони створювали перші віджей-сети. На рейв-вечірках з’являються брати-боксери Віталій і Володимир Кличко, футболіст Андрій Шевченко, медіаменеджер і кінопродюсер Олександр Роднянський. Так із субкультури київський рейв поступово перетворюється на частину світського життя.

Від початку нульових Київ накриває клубна лихоманка. На Дніпровській набережній відкривається "Бразилія" — там грають хаус, наймодніший жанр для забезпеченої публіки. А в березні 1998 року за адресою Нижній Вал, 55, гостинно стартував більш андеграундний клуб "Ultra": тут крутять найпопулярнішу музику серед "просунутої" публіки (зокрема артистів лейблу Ninja Tune, які експериментують із джазом). Для публіки простішої працює "Диско-2000" у парку Нивки.

З часом електронна танцювальна музика, передусім транс, перетворюється на мейнстрим — тобто на масовий, доступний вид розваг. У новому тисячолітті в Києві вже відбуваються регулярні клубні вечірки щоп’ятниці й щосуботи зі своїми резидентами — діджеями, "приписаними" до конкретного клубу. З’являються промоутерські групи та бренди вечірок. Експати, які працювали в Україні в нульові, дивуються: маргінальний у всьому світі жанр у нас звучить буквально звідусіль. "Мені здається, саме вибух рейву призвів до того, що танцювальна культура увійшла в мейнстрим і дуже органічно там закріпилася", — підсумовує Олексій Ковжун.

Що то було?

Рейв-вечірка — це неймовірне емоційне потрясіння навіть на тверезу голову. І навіть на тлі властивого тому десятиліттю культурного шоку від зіткнення зі світовою культурою в усій її різноманітності. Для багатьох дев’яності стали тими самими роками виживання й розгулу злочинності, тоді як молодь насолоджувалася свободою й відкривала для себе світ. Не дивно, що всі учасники цього свята життя згадують перше десятиліття київського рейву з теплою ностальгією.

"Torba Party була частиною світової рейв-культури і мала для цього всі необхідні атрибути", — резюмує з висоти сьогодення DJ Derbastler (Іван Москаленко).

Раніше "Телеграф" писав про головні скандали 100-річної давності, пов’язані з французькими сюрреалістами.