Прогулянка Дрогобичем із Бруно Шульцем. Де жив, працював та загинув великий письменник

Книги забутого після Другої світової Бурно Шульца заново "відкрили" у шістдесяті

19 листопада 1942 року на перетині вулиць Міцкевича та Чацького в окупованому Дрогобичі нацисти застрелили крихкого, хворобливо худорлявого єврея невисокого зросту. Схожий на вчителя з маленького містечка (ким він, по суті, й був), чоловік ішов, трохи зсутулившись, звично дивлячись перед собою спідлоба — кажуть, по хліб. Тепер на цьому місці в тротуар вмонтовано меморіальну бронзову плиту.

У цей день світова література втратила одного з найяскравіших письменників-модерністів, що писав польською мовою, художника незвичного, рідкісного дару. У 60-х його книжки заново "відкрили" спершу в Польщі, а потім і в усьому світі. Сьогодні їх ставлять на одну полицю з творами Франца Кафки.

У день пам’яті Бруно Шульца "Телеграф" приготував для своїх читачів невелику екскурсію тими місцями в Дрогобичі, де жив, працював і загинув великий письменник і художник.

"Шульцівські місця" в Дрогобичі утворюють чіткий трикутник між Ринком, де народився майбутній письменник і художник, домом на теперішній вулиці Юрія Дрогобича, де Шульц прожив свої недовгі 50 років і написав усі свої твори, та гімназією, де він навчався, а згодом вісімнадцять років сам викладав.

Ринок, будинок №10

На розі міського Ринку колись стояв кам’яний дім під номером 10. З боку фасаду містилася крамничка Якуби Шульца, батька письменника, де той торгував тканинами. Саме в цьому домі, знищеному під час Першої світової війни, 12 липня 1892 року народився Бруно. Родина жила на другому поверсі. Згодом саме цей дім і цю крамничку Шульц опише у своїй збірці оповідань "Цинамонові крамниці". Тепер на цьому місці стоїть типовий житловий будинок пізньорадянської забудови. Але на першому поверсі й досі працюють крамниці.

Будинок Шульців

1913 року Якуб Шульц тяжко захворів, крамничку на Ринку довелося закрити, і родина письменника переїхала до помешкання заміжньої сестри Бруно, Анни Гоффман, на вул. Флоріанській, 10 (тепер — вулиця Юрія Дрогобича, 12). Тут письменник жив і творив аж до 1941 року, коли з початком окупації йому довелося перебратися до гетто на вул. Столярській, навпроти міської синагоги. Тепер на цьому місці розташований приватний житловий будинок, прикрашений меморіальною таблицею трьома мовами: українською, польською та їдиш.

Колишня гімназія та Музей Бруно Шульца

Головний корпус Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка розташований за адресою, власне, Івана Франка, 24. Тут Бруно навчався у 1902–1910 роках, коли цей заклад називався Дрогобицькою гімназією імені Франца-Йосифа I, і юний Шульц був одним із найкращих її учнів. Саме тут він усе життя викладав малювання і креслення, а згодом — ще й математику.

Він читав негучним голосом із м’якими інтонаціями, повільно, ніби підбираючи слова, але виходило переконливо, учні уважно його слухали. Хоча за його спиною і посміювалися з єврейського акценту та картавого "р", яке Бруно так і не подолав із дитинства. Роботу в гімназії Бруно не любив — вона відбирала час у письменницької праці. В одній із кімнат тепер відкрито для всіх охочих музей письменника: тут зберігаються його рукописи, документи, копії малюнків.

"Вілла Б’янки"

Двоповерховий Палац мистецтв, відомий також як "Вілла Б’янкі" (вул. Тараса Шевченка, 38), — одна з туристичних принад Дрогобича. Це історична будівля, зведена у стилі венеційського модерну на зламі ХІХ–ХХ століть, із гарним, щедро оздобленим фасадом. Своєю незвичною назвою ця вілла завдячує героїні повісті Шульца "Весна" — жінці недосяжної й таємничої вроди. Тут же за часів окупації квартирував офіцер гестапо, для якого Шульц створив настінні розписи дитячої кімнати, відкриті 2001 року. Інший топонім із шульцівської прози — фантасмагоричну "Вулицю крокодилів" — можна відшукати в районі Ринку. Сьогодні це вулиця Стрийська.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" написав справжню історію рейв-вечірок у Києві дев’яностих.